Життя в «Делойт»

Тібор Томпа

Люксембург

Прилетівши до Люксембурга, я наче нікуди і не переїжджав: в аеропорту мене зустріли мої давні друзі Діма та Ярина Закурнаєві разом зі своїм сином-богатирем Нестором. У перший день на вході в «Делойт» я зустрів Богдана Гордійчука. А на вихідних на пікніку біля озера випадково перетнувся з іншим делойтівцем з Києва 2004-2007 років.

Але на цьому схожість між Києвом та Люксембургом закінчилася. У своїй розповіді хочу зупинитися саме на ключових цінностях та драйверах, які складають систему життєвого устрою в серці Західної Європи – про красу та комфорт Люксембурга ви вже, мабуть, чимало дізналися з історії Богдана Гордійчука.

Люксембург для мене – це передовсім втілення найбільш розвиненої частини європейського континенту. Саме тут перетинаються кордони Німеччини, Франції, Нідерландів та Бельгії – стовпів європейської економіки. Перебуваючи тут, перетинаючи кордони цих країн, я завжди питаю в себе одне: у чому запорука їхнього успіху.

Терпіння

Терпіння та витримка – одні з тих речей, які я помітив у першу чергу. В магазині ніхто вас не буде квапити, як би довго ви не складали речі на касі. Рідко можна побачити людей, які поспішають на автобус – усі зазвичай приходять на зупинку за розкладом. Складається відчуття, що люди живуть набагато спокійніше.

Однак потрібно бути готовим до того, що чимало побутових речей вирішуються значно повільніше, ніж у Києві. Якщо за планом Інтернет можна встановити лише через 10 днів після подання заявки, то так і буде, отримати кредитну картку – не раніше ніж через місяць.

Рівність

Моє перше знайомство з Люксембургом відбулося більше 10 років тому. Тоді я вперше відвідав країни Західної Європи. З тієї поїздки мені на все життя запам’яталася фраза, якою наші співвітчизники підбили підсумки своєї подорожі: «Ми будували розвинутий соціалізм, а побудували дикий капіталізм. Вони будували капіталізм, а побудували розвинутий соціалізм». Я довго думав над цією фразою, але повністю осягнути її значення зміг тільки зараз.

Справді, яким би дивовижним це не здавалося, але порівняно з нашою країною, можна сказати, тут швидше соціалізм, аніж капіталізм. Звісно, люди прагнуть бути успішними та багатими і на роботі думають лише про роботу.

Однак під час розмови з одним успішним німцем виявилося, що передовсім він пишається своєї країною за те, що в ній неможливо померти з голоду, і необхідною медичною підтримкою забезпечений кожний, незалежно від соціального статусу.

Прогресивна система оподаткування, висока мінімальна зарплата – ці механізми сприяють максимальному згладжуванню дисбалансу в суспільстві. Як наслідок, ви бачите щасливі обличчя продавців, водіїв автобусів, і загалом почуваєтеся повністю у безпеці в натовпі звичайних людей.

Безумовно, мені довелося робити значно більше побутових і адміністративних речей, ніж я звик робити в Києві. Наприклад, я купив меблі в ІКЕА, які продаються розібраними. Можна було замовити їхнє встановлення, але це обійшлося б у 200 євро. В Україні я забув, коли востаннє тримав викрутку. Тут довелося згадати і провести всі вихідні, збираючи меблі. Все це сприяє розвиткові поваги до людей всіх професій.

Толерантність

Люксембург розташований на перетині наймогутніших країн Європи: Франції та Німеччини. Якщо трохи глибше зазирнути до історії, то ці країни ніколи не мали довіри одна до одної, а у воєнних конфліктах здебільшого були з різних боків барикад. За два місяці я познайомився з багатьма німцями та французами, і на мою думку, це абсолютно різні люди, часто з діаметрально протилежними рисами характеру.

Тим не менше, саме союз цих країн багато в чому зміг забезпечити мирне існування та процвітання Європи, починаючи з другої половини ХХ ст. Попри всі культурні відмінності й образи, французи та німці намагаються жити, ніби їх не помічають, не виставляючи напоказ. Адже від цього виграють обидві сторони.

Економічний базис

Безумовно, головним фактором успіху Люксембургу, та й усієї Західної Європи, є потужна та осучаснена економіка. Складно сказати однозначно, чи сильна економіка – це результат описаних вище трьох цінностей, чи навпаки – це базис, на якому побудовано ці цінності. Точно можу стверджувати одне: без сильної економіки існування цих цінностей не було би можливим.

З економічного життя хотілося би передусім відзначити стратегічне бачення та вміння вкладати в довгострокові проекти. Наприклад, наразі головним викликом німецької, а за своєю суттю і європейської економіки, є перехід до 2040 року винятково на відновлювані джерела енергії. Саме такий крок, на думку німців, зможе зробити їх максимально незалежними від інших імперій, і стати зразком для всього світу.

Життя в Люксембурзі – це насамперед зовсім інший досвід. Не можу сказати, кращий чи гірший – просто інший. Система стосунків та пріоритетів побудована по-іншому. Багатьом речам потрібно вчитися знову. Це прекрасна можливість побачити, що світ може бути різноманітним та іншим. Тим не менше, саме після переїзду починаєш інакше переосмислювати слова одного з хітів Океану Ельзи:

Небо над Дніпром -
Хто без тебе я!
Небо над Дніпром,
Кличе кров моя!

Рейн і Дунай, і велика Вoлга,
Знаю їх я так довго.
Скільки дітей додають їм сили,
Скільки тайни носили,
Але я буду знати тайну твою,
Воду твою пити єдину!
Ти завжди зі мною! Ти - сила моя!
Ти - мій талісман, моя Афіна!
Небо над Дніпром

Тібор Томпа

Чи була корисною ця інформація?

Схожі матеріали