Життя в «Делойт»

Влада Гончаренко

США, Чикаго

За кілька років до того, як переїхати працювати до Чиказького офісу, я провела декілька днів відпустки в Чикаго. Коли ми з друзями проходили неподалік від місцевого офісу «Делойт», вони запропонували туди зайти. Просто так. Мені здавалося, що в цьому абсолютно немає сенсу, але на той момент простіше було погодитися, ніж пояснювати, чому я цього робити не стану. У приймальні сиділа дуже мила жінка, яка щиро зраділа, почувши, що я працюю в «Делойті» в іншій країні; вона коротко розповіла про офіс і навіть провела невелику екскурсію. В житті немає нічого випадкового: через деякий час я отримала запрошення на роботу до Чикаго.

Рішення переїхати до іншої країни не було таким спонтанним, як мимохідь зайти до офісу. Здавалося, я все обміркувала. Тепер можу точно сказати, що спланувати все до переїзду практично неможливо, не маючи такого досвіду. І в цьому, насправді, є своя чарівність: це велика пригода!

Щойно ви приймаєте пропозицію перейти до іншого офісу, події розгортаються блискавично: не встигаєте й оком змигнути, як опиняєтеся в незнайомому місті з мапою в руках, намагаючись розібратися, як дістатися хоча би до офісу. Далі рівень складності підвищується: у місті, де ви ледве орієнтуєтеся і майже нікого не знаєте, ви маєте знайти помешкання, розібратися, як підключити та оплачувати комунальні послуги, де купувати продукти, як підключити мобільний телефон, розібратися у медичному страхуванні, як знайти перукаря або необхідного лікаря і за потреби записатися до нього, отримати місцеві права, відкрити рахунок у банку – і цей список можна продовжувати. Вдома всі ці речі робиш автоматично, вони дуже прості, але можуть бути вкрай захопливими в іншій країні. На цьому етапі ефективність використання часу – на межі фантастики, і починаєш розуміти всю слушність закону Паркінсона.

Поки я займалась основними побутовими питаннями, у мене поступово змінювалось уявлення про країну: щось вражало надзвичайно ефективною організацією і простотою у використанні, щось, навпаки, здавалося надто бюрократичним. Так, спочатку виникали труднощі через те, що в Штатах банки, орендодавці, компанії, які надають комунальні та мобільні послуги, просять надати кредитну історію, щоби зрозуміти, чи ви достатньо відповідальні. Але кредитна історія вимагає часу і, звісно, одразу після переїзду ви її не матимете. У випадку з великими банками все ще складніше, оскільки вони висувають низку вимог, навіть якщо ви хочете відкрити рахунок і зберігати в них гроші, вже не кажучи про оформлення кредитної картки для створення тієї ж кредитної історії. Однак приємно здивувало те, що банку достатньо було знати, що я співробітниця компанії «Делойт» і це знімало майже всі подальші питання та вимоги, оскільки ідеальна репутація компанії поширюється на її працівників і дає підстави вам довіряти. Це дуже мотивує підтримувати таку репутацію.

Ще одним цікавим спостереженням було те, що кожен займається своєю справою, майже завжди добре її виконує, пишається нею, ставиться з повагою до роботи іншої людини, якою б ця робота не була, і майже ніколи не нарікає, скільки б годин не довелося працювати. Не хочу ідеалізувати, як і всюди, все залежить від людей і бувають різні випадки, але негативне ставлення – це скоріше виняток. Спочатку було незвично, що, наприклад, водій таксі по дорозі не розповість тобі останні новини і не поділиться своїми порадами політикам, а просто мовчки і максимально швидко довезе тебе, куди потрібно. В певний момент розумієш, що так теж можна жити. Трохи пізніше розумієш, що, можливо, так навіть краще. Ви, найімовірніше, не знайдете незадоволеного життям водія автобуса, продавця в магазині або службовця в державній установі, принаймні ви це невдоволення не відчуєте на собі. Я досі намагаюся зрозуміти, як американці до цього прийшли.

Минуло півтора року, а відчуття того, що я не просто подорожую, а живу тут, прийшло лише нещодавно. Можливо, тому що в перший робочий день у Чиказькому офісі в приймальні сиділа та сама жінка, яка колись провела мені чудову міні-екскурсію, і я досі іноді зустрічаю її в офісі.

Ось так мій спонтанний візит до Чиказького офісу перетворився на роботу в цьому місті. Це відчуття неможливо передати чи забути. Якщо у вас є нездоланне прагнення пригод і ви готові довести іноземним колегам, що українці – класні, неодмінно спробуйте!

Чи була корисною ця інформація?

Схожі матеріали