Життя в «Делойт»

Олег Зверлін

Англія, Лондон

Переїзд на два роки до Лондона був для мене на диво найлегшим рішенням, яке я прийняв у своєму житті. З точки зору іноземця, навіть який був у Англії як турист, таке рішення є очевидним «no-brainer».

Повсякденне життя за кордоном не таке яскраве, як здається з-за кордону. Є такий анекдот: «Помер фінансист з “четвірки”, його зустрічає апостол Петро та каже, що він був етично витриманий, чесний, багато працював тощо, тому йому надається право обрати, де бути – у раю чи у пеклі. Фінансист був консультантом також, тому захотів подивитися на власні очі, що і як там і там. Завітали до раю – там яскраве приємне світло, білі хмаринки, все спокійно, пташки, дуже так «по-райськи». Завітали до пекла – там вечірки, коктейлі, чудово-аморальні й заборонені речі. Повернулися знову до воріт раю. Петро його питає, куди він хоче. Фінансист відповідає, що, звичайно, до пекла – так там драйвово. Сказано – зроблено, і ось фінансист опинився у казані зі смолою, на вогні. Таке класичне пекло. Фінансист здивовано питає, чому такі зміни. Петро відповідає: ”Вчора то був туризм, а сьогодні – еміграція”».

У реальному житті все трохи по-іншому. Багато з того, що описав мій колега Тібор Томпа, який наразі працює у Люксембурзі, є справедливим і для Англії. Так само повільно вирішуються побутові речі (довідку будуть робити два тижні, інтернет підключати три, міняти сім-карту – один), дуже дорогими є оренда житла та транспорт, їжа є дещо «ніякою», усе лікують парацетамолом (як кажуть англійці – померти не дадуть, але вилікувати не зможуть). Хочеться також «відзначити» англійський снобізм, який час від часу проявляється (наприклад, один із директорів групи експертів, до якої я належав, майже рік не вітався із мною, бо я «понаєхавший»).

Загалом життя у Лондоні – це віддзеркалення твого ставлення до міста. Якщо ти помічаєш лише негативне, то його можеш знайти багато. Якщо ти позитивно думаєш, то знайдеш океан позитиву. Головне – заховати валізу та пережити перші три місяці :)

Лондон є мегаполісом, що означає, наприклад, можливість почути у вагоні метро одночасно всі мови, які ти колись чув у житті. Це також означає набагато більше метушливості, проте і більше можливостей «go out» увечері після роботи чи на вихідних. При цьому англійці вважать мешканців Лондона черствими та злими.

Одночасно Лондон є дуже нетиповим мегаполісом, бо через нелюбов англійців до життя у багатоповерхових будинках переважає триповерхова забудова. Тому легко можна відчути, що ти живеш за містом (так, повітря через це набагато чистіше, ніж у Києві). Наприклад, саме біля моєї квартири я вперше побачив лисицю не у зоопарку (а це, на хвилинку, був прицентральний район міста).

Навіть якщо є певний негатив, то він компенсується толерантністю людей, їхньою доброзичливістю та ввічливістю, парками та дуже цікавою з професійної точки зору роботою з дуже вимогливими та обізнаними клієнтами у складі суперпрофесійної команди просто чудових людей (як завжди у «Делойт»). А також бурхливим соціальним життям із невід’ємним атрибутом - келихом елю.

Якщо мене запитають, чи захотів би я «обрати пекло» вдруге, я із задоволенням відповім «так».

Чи була корисною ця інформація?

Схожі матеріали