Твоя історія в «Делойт»

1. Що тобі подобається в «Делойт»? Що тут круто?

Перше та головне – це люди. Дуже багато робиш, незважаючи на періодичну відсутність сил та втому, просто тому, що не хочеш підвести людей, з якими працюєш. Людей, яких ти дуже любиш та цінуєш. І дуже круто відчувати, що це взаємно. Наша цінність та правило AsOne реально рулить. Це точно найкрутіше!

Друге – це те, що я не зупинялася у своєму розвитку за 9 років роботи жодного разу. Навіть коли здається, що ти вже багато знаєш, з’являється щось цікаве, неочікуване, якийсь новий та неординарний проект, і ти вкотре виходиш із зони свого комфорту, вчишся на своєму досвіді й саме таким чином розвиваєшся.

Мабуть, у своїй кар’єрі виокремлю два періоди розвитку: коли лиш прийшла в компанію на позицію А1 (рік потому, озирнувшись назад, не могла зрозуміти, як за такий короткий період я стільки змогла пройти та дізнатися), і коли стала менеджером. Тут взагалі стався розрив свідомості. У момент промоушену здавалося, що вже багато знаєш, вже 6 років працюєш у компанії… А виявилося – змінила роботу, не змінюючи роботу. Зовсім інші обов’язки, функціонал.

Плюс з’явилися нові проекти не лише для мене особисто, а й для компанії загалом. Між нами скажу, це був аудит НБУ. І це чергова порція знань. Абсолютно нових знань! Свій перший рік на позиції менеджера я можу порівняти лише з досвідом А1 за кількістю тих самих нових знань. Знову ж таки, озираючись на себе 3 роки потому, вкотре думаю, невже таке можливо і знову трапилося зі мною :)

2. А що не так круто?

Нуу… говорімо чесно, в певні періоди роботи занадто багато. І вона займає весь час (у прямому сенсі слова). Безумовно, це не круто. І ці періоди останнім часом стають дедалі тривалішими :) Це, звісно, повністю корелює з моїм коментарем вище про нон-стоп розвиток, нові завдання та проекти. На мій погляд, потрібно чітко усвідомлювати, йдучи працювати сюди: це не робота, це життя. Відповідно, ти або можеш так жити, або не можеш. Для себе я зробила висновок, що я можу і хочу.

Якимось магічним чином я все встигаю: спілкуватися з друзями, ходити до спорт-зали, подорожувати, вболівати за улюблену футбольну команду тощо. Але цьому треба навчитися. Можу впевнено сказати: почуваюся щасливою людиною та вважаю, що навіть у цьому божевільному завантаженні змогла знайти свій баланс.

3. Поділишся лайфхаками для всіх?

Звісно! Перше – це спорт. Простіше не виділити цю годину на тренування. Але з практики – година переключення на активний спорт дає суттєво більше енергії. Для мене краще дати собі цю годину та попрацювати після зали енну кількість часу, а поспати на годину менше. В сумарній кількості енергії це дає більше.

Друге – це планування. І під плануванням я маю на увазі не лише завдання на день, а й на тиждень, місяць, квартал, рік тощо. Водночас свої особисті справи необхідно трактувати з такою ж важливістю, як і робочі. Вносити їх до графіка. А ще важливо навчитися казати «ні», якщо бачиш, що виконати завдання в задані терміни нереально.

4. Як виглядає твій типовий день?

Хммм..останнім часом приблизно так: встаю о 6-6.30. Точніше, намагаюся встати о 6-6.30 …встаю о 7.00 :)

Намагаюся приїхати до офісу раніше, до 9. І практично цілий день розписаний зустрічами. За рідкісними винятками маленьких острівців між ними, у які не встигаєш зробити все, що було заплановано на цей день, але встигаєш покрити поточні питання. 

Обов'язково планую перерву на обід. Дуже важливо саме повноцінний, а не перекусити на ходу. Я намагаюся у цю перерву вийти з колегами кудись, поспілкуватися, приємно провести час та трохи переключитися. Увечері є кілька варіантів. Або я лишаюся та дороблюю ту роботу, яку в перервах між зустрічами зробити не встигла. Те, що справді важливо та пріоритетно. Або переключаюся на особисті справи: спорт, зустрічі з друзями, а після цього вдома, у спокійних умовах, роблю ще щось з роботи. Виходить нон-стоп, але з особистими справами :)

5. Альоно, ти порівняла обсяг нових знань, які здобула на початку роботи менеджером, з позицією А1. А розкажи, будь ласка, трохи більше про свою стартову позицію та як це було?

Я прийшла у 2008 році. Це був зовсім нелегкий час, кризовий рік. І, звісно, коли нас прийшла велика кількість, а тут вдарила криза, всі дуже боялися втратити роботу. У мене все склалося дуже успішно, як я зараз розумію :)

Мій перший день виглядав приблизно так: я прийшла, сіла на робоче місце, за 5 хв до мене підійшов якийсь хлопець. Як я дізналася згодом, він був менеджером у FAS (Financial Advisory Services), не з аудиту, хоча прийшла я саме в аудит. Відбувся приблизно такий діалог: «Ти Альона Ростопіра?» - «Так» - «Ти закінчила університет з червоним дипломом?» - «Так» - «Вставай, пішли!» - і я встала та пішла. Він мене привів до кабінету партнера FAS, і від того дня та подальші три тижні я допомагала робити їм якісь завдання з проекту due diligence.

Я була вражена. Усі три тижні ми пропрацювали в такому складі: я – А1, менеджер FAS і партнер FAS. І кожного наступного дня я була у дедалі більшому шоці від того, що вони знають, вміють, роблять та в якому режимі працюють. Божевільний режим, правда. Якщо говорити загалом, перший рік для мене був справді найскладнішим. Я прийшла одразу після 4 курсу університету. Вчилася на 5 курсі на денному відділенні, був дуже складний проект – банківський аудит – і плюс була АССА.

Тоді мій типовий день виглядав приблизно таким чином: до 11-12 ночі була на роботі. Приїжджала додому, до 7.00 ранку писала диплом або вчила АССА. О 7.00 ранку бігла в університет, щось здавала. На 9.00 приїжджала на роботу. Спала через день. У такому режимі я прожила кілька місяців.

Найцікавіше, що все завершилося одночасно. Протягом тижня я отримала диплом, здала сесію з АССА та разом з командою випустила проект. У п’ятницю на роботу приїхала з валізами, одразу з офісу поїхала до батьків у Маріуполь. І чесне слово, якби у той день цього не зробила, то звільнилася б. Дуже важлива була ця пауза, щоб переосмислити все та відпочити.

Так почалася моя кар’єра :)

6. Справді, щодня щось нове. А який найбільший виклик на роботі?

Мабуть, виокремлю два. Перший – це аудит НБУ. Я тоді саме стала менеджером, брала участь у підготуванні пропозиції та потім разом з іншим менеджером вела цей проект. Це справді був для мене виклик та потік нових знань. Перший рік менеджерства був значно складнішим, ніж я думала. Коли я була Senior, мені здавалося, що я дуже до цього готова. Помилялася :)

У другому своєму особистому челенджі я перебуваю просто зараз. Я аудитор не лише за професією, але й за суттю. А зараз понад 50% свого часу працюю на консалтингових проектах. Не так просто виявилося для мене переключитися з аудитора на консультанта. І хоча це справді дуже цікавий досвід і розвиток, проте люблю я все-таки аудит :)

7. Якщо вже заговорили про розвиток, розкажи, як це відбувалося в тебе?

Пройшла повністю свій шлях від А1 до менеджера (з нещодавнього часу старшого :) ). Про перший рік та менеджерство розповіла уже достатньо. На позиції А2 я була 2 роки. Проте досить швидко стала Senior'ом і на цій позиції була лише 2 роки. Все дуже своєчасно, думаю. Те, що здобула більше експертизи на рівні А2, допомогло мені зрештою швидше рухатися далі. І як показала моя особиста практика, ті, хто приймають рішення про промоушени в компанії, роблять це дуже зважено та правильно. Адже іноді людина може перегоріти просто тому, що взяла на себе значно більше, ніж потрібно і ніж може.

Далі для себе я ставлю мету постійно розвиватися та йти лише вперед. 

8. Що порадиш майбутнім делойтівцям?

Дівчата та хлопці, це того варте! Відверто скажу, за всю свою кар'єру в «Делойт» шукала роботу лише один раз (саме тоді, коли не отримала промоушен на рівні А2) і навіть знайшла її, отримала оффер. Проте коли приймала рішення, зрозуміла, що шукаю аргументи, аби залишитися. Залишилася – і ані хвилини про це не шкодую!

На перших етапах кар'єри найважливіше – це відповідальність та бажання розвиватися. Якщо є цей мікс – на вас точно чекає успіх. Але додам, щоб працювати та почуватися щасливим, не можна ділити на «я тут працюю», а «там я живу». Це все – життя! Потрібно це усвідомити та прийняти. Я так живу! Навколо мене чудові люди, які поділяють мої цінності та моє життя. І це надзвичайно!