Високий градус і справедливий баланс у податкових спорах

Одного разу під час ремонту на українському коньячному заводі працівники знайшли під підлогою пляшку коньяку XIX століття, яку оцінили у 100 тисяч євро. 2019 року продаж кількох пляшок віскі ледь не обійшовся дочірній компанії одного з провідних світових виробників алкогольних напоїв у схожу суму. І мова йде не про раритетний напій, а всього лише про результати податкової перевірки.

Закон суворий і повинен виконуватися, але, якщо його строгість збалансована дискретними повноваженнями контролюючого органу визначати розмір покарання, він неминуче постає перед дилемою про пропорційності цих своїх караючих повноважень і наслідків. Покарати суб'єкта господарювання, який переступив межу, по максимуму або урівняти свої можливості та їхній вплив на бізнес? Врешті цю ж дилему доводиться вирішувати суду. Адже наслідки неправильного вибору можуть виявитися істотними: після сплати максимального фіскального штрафу платник податків може перестати працювати і платити нові податки, порушник конкурентного законодавства може піти з ринку, що негативно вплине на конкурентне середовище в цілому.

Адвокатам «Делойт» трапився цікавий випадок, який наочно ілюструє цю проблематику.

Дистриб'ютор продав зі складу кілька пляшок віскі за ціною нижче, ніж мінімально встановлена Кабінетом Міністрів. Різниця у ціні в сумі склала 158 грн. Законом за таке порушення передбачено штраф у розмірі вартості партії товару, але не менше 10 000 грн.

Як правило, неможливо встановити приналежність конкретної пляшки спиртного до конкретної «партії товару». Крім того, зазвичай подібні порушення фіксують у маленьких магазинах. Для них вартість партії алкоголю, проданого з порушеннями, менша, ніж мінімальна сума штрафу. Тому податкові органи застосовують саме максимальний штраф в розмірі 10 000 гривень. Інші випадки у судовій практиці зустрічаються нечасто.

Але якщо партія - це не кілька пляшок, які надійшли до маленького магазину, а партія товару від виробника, яка буде продаватися по всій країні протягом багатьох місяців?

Нам не відомо, вирішували чи фіскали описану вище дилему і чи вибирали, застосувати відповідну суму штрафу або штрафувати платника податків «по повній», нехай і не маючи достатніх доказів. Але в результаті вибір (якщо він був) зробили на користь максимального штрафу. І справа тут навіть не у пляшці, а в принциповому підході до пошуку балансу в інтересах держави і платника податків.

Щодо цього фундаментального питання сказано багато, в тому числі у міжнародних судах. Наприклад, Європейський суд із прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» чітко висловився про те, що суд повинен встановити, чи було втручання держави виправданим. Суд наголосив на необхідності підтримки «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства і захистом основних прав конкретної особи. Необхідна рівновага не буде забезпечена, якщо особа несе «приватний і надмірний тягар». У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» встановлено, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку держава прагне досягти.

У нашій справі суди першої та апеляційної інстанції стали на сторону платника, встановивши, що він повинен виплатити штраф у мінімальному розмірі. При цьому суд першої інстанції підкреслив, що податковий орган при прийнятті свого рішення не тільки неправильно тлумачив норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового...», а й «застосовував їх без дотримання основоположних конституційних принципів і принципів ЄСПЛ». Зокрема, відповідач «не дотримався принципу пропорційності та справедливого балансу». Крім того, при виборі розміру штрафних санкцій спирався на припущення, а не на факти.

Податкові органи не погодилися з цими рішеннями і подали касаційну скаргу. Верховний Суд, у свою чергу, вказав на те, що скарга містить лише абстрактні твердження про незаконність і необґрунтованість судових рішень. При цьому жодних конкретних аргументів незаконності рішень судів податкова служба не навела. З цієї причини суд порахував, що скарга не відповідає формальним критеріями, і повернув її заявнику.

У результаті ми змогли захистити права платника і довели, що розмір штрафних санкцій повинен відповідати тяжкості порушення. Дії й аргументи фіскалів, у свою чергу, повинні бути не тільки законними і обґрунтованими, а у випадку з дискретними повноваженнями також враховувати пропорційність і справедливий баланс. Боротьба за законність і баланс буде продовжена.

Джерело: https://biz.ligazakon.net/ua/analitycs/193139_visokiy-gradus--spravedliviy-balans-u-podatkovikh-sporakh