Андрій Булах: Чи справді сімейний бізнес краще?

Ахіллесові п’яти сімейного бізнесу

Спочатку поговоримо про риси сімейного бізнесу, які можуть робити його вразливим.

Перша складність полягає в крихкості сімейних відносин. За даними Eurostat, в європейських країнах розлучається близько 43% пар. Емоційна травма від розриву сімейних відносин не порівнювана ні з одним корпоративним конфліктом і “розлученням” бізнес-партнерів. І така взаємозалежність сімейних і робочих відносин може ставити під загрозу існування бізнесу.

Друга проблема — не завжди можна об’єктивно оцінити близьку людину та абстрагуватися у справах від родинних почуттів, бути неупередженим і приймати адекватні управлінські рішення, особливо якщо мова йде про звільнення члена сім’ї. А вміння позбавлятися від баласту — важлива характеристика стійкості компанії.

І останнє. На самому початку, при визначенні ролей і обов’язків, важливо вибудувати систему зон відповідальності і повноважень, не розмити їх, не перетворити на групову безвідповідальність. Безумовно, ці питання і в корпоративному бізнесі актуальні, але в сімейному бізнесі вони несуть більше ризиків і нерідко призводять до хронічних проблем.

Чому ми говоримо про вразливість, якщо я обіцяв розповісти про ключі до успіху? Тому що всі ці риси можуть як робити сімейний бізнес вразливим, так і грати на його боці. З трьома перерахованими вище проблемами можна працювати через складання плану спадкоємності, основ наступності і сімейної конституції.

Довговічність як природа сімейного бізнесу. Якщо подивитися на публічну і сімейну компанії в довгостроковій перспективі, то друга, по своїй суті, довговічніша, оскільки власники націлені на передачу від покоління до покоління. У зрілих сімейних бізнесах цим процесом керують усвідомлено, складаючи сімейну конституцію, прописуючи succession planning, розробляючи разом з Next Gen принципи спадкоємності. У той час як довговічність акціонерних компаній залежить значною мірою від дій генерального директора і ради директорів.

Залученість, сформована з дитинства. У родинах з дитинства закладаються традиції спільного проведення часу, формується бажання бути разом, створювати разом. І ця залученість топменеджмент впливає і на культуру всередині компанії. Якщо ж подивитися на корпорації, особливо ті, в яких працюють представники поколінь Y і Z, то побачимо, що рівень залученості в них залишає бажати кращого. Для багатьох великих компаній це серйозна проблема, тому що залученість безпосередньо впливає на мотивацію, а мотивація — на ефективність, а та, у свою чергу, на результат.

Високий рівень довіри в сімейному бізнесі. Ще один фактор, що впливає на ефективність роботи організації, — рівень довіри в ній. Бізнес, який побудований людьми, що виявили бажання спільно жити і будувати побут, що існують в одному контексті, однозначно виграє за рівнем довіри, а значить — і у швидкості та якості взаємодії всередині компанії.

Не прибутком єдиним. У багатьох сімейних бізнесів є вища мета, ніж отримання прибутку. Капіталізм еволюціонує й уявлення про те, що бізнес націлений виключно на максимізацію прибутку акціонера — концепція з минулого. Адже дуже складно бути мотивованим цією метою, якщо ти не акціонер. Багато сімейних бізнесів створюються не тільки і не стільки заради заробляння грошей, вони об’єднують людей навколо спільної ідеї, спільного творення, місії передати цінність наступним поколінням.

Перераховуючи ці риси, не можна забувати, що вони не універсальні: скільки у світі компаній, стільки й реалізацій цих моделей бізнесу. Можна знайти приклади сімейних компаній, в яких буде не дуже комфортно працювати, все буде побудовано на прибутку і не буде вищої мети. А корпоративна компанія може і не поступатися сімейній в плані цінностей, залучення та рівня довіри, як, наприклад, Zappos.

Так що не можна однозначно сказати, яка модель ефективніша. Але можна стверджувати, що кращі риси сімейного бізнесу дійсно сприяють довгостроковому успіху і можуть бути корисні несімейним компаніям.

Джерело: https://investory.news/andrij-bulax-chi-spravdi-simejnij-biznes-krashhe