Deloitte TMT Talks: як звички кіноглядача формують економіку країни

Компанія «Делойт» в Україні запустила серію підкастів TMT Talks про основні тренди технологічного ринку, окреслені в щорічному глобальному дослідженні TMT Predictions.

Володимир Юмашев, партнер компанії «Делойт» в Україні та керівник групи з надання послуг клієнтам у сфері ТМТ, проводить бесіди з топменеджерами технологічного бізнесу про глобальні тренди, що вже зараз є актуальними в Україні, про вектори руху й розвитку вітчизняної ТМТ-галузі.

Героєм другого випуску став Дмитро Деркач – співвласник мережі кінотеатрів «Планета Кіно». Головними акцентами бесіди з ним стали ринок кіно в Україні, адаптація галузі до нових викликів і умов, а також майбутнє розважальної індустрії та супутні технологічні «фішки».

Послухати подкаст можна на каналі Deloitte Ukraine Talks на SoundCloud, Apple podcasts та Google podcasts. Mind подає основні тези цієї бесіди.

Про втрати від карантину

Раніше я казав, що «Планета Кіно» може недоотримати 500 млн грн, а всі [українські] кінотеатри – до 2 млрд грн. Цифри можуть змінитися. Складно прогнозувати, оскільки ми дуже залежимо від фільмів, які вийдуть у прокат, і від того, чи станеться друга, третя хвиля карантину, чи закриватимуть кінотеатри чи ні.

За даними Box Office Mojo, 2019 року збори за квитками в Україні склали близько $100 млн, наша частка – десь 20% від цієї суми. Відповідно у 2020-м через вірус кінотеатри України орієнтовно недоотримають від $50 млн до $70 млн.

Якщо говорити не про втрачені доходи, а конкретно про наші збитки, то «Планета Кіно» за ті майже чотири місяці, коли ми були закриті, втрачала щомісяця близько 5 млн грн. І після відкриття за результатами червня ми були в мінусі. Збитки трохи менші, ніж 5 млн, але теж істотні. Під час карантину ми намагалися зберегти команду, а це 600 чоловік по всій Україні. Платили їм частину зарплати – звідси, зокрема, такі великі суми втрат.

І зараз відвідуваність кінотеатрів дуже низька. На це є кілька причин. Основна – невелика кількість гучних голлівудських прем'єр, студії їх переносять. І друга причина – у частини людей є ще страх публічних заходів, і вони бояться ходити в кіно.

Про особливості кінопрокатного ринку в Україні

Український ринок кінопрокату досить маленький. Для голлівудських студій це зовсім незначна частка зборів, тому на нас ніхто не орієнтується. Ми не входимо навіть до тридцятки країн за зборами. Тому $100 млн зборів за 2019 рік – це незначна сума на противагу іншим великим країнам. При цьому було зростання з кожним роком. Але, звісно, 2020-й завдав удару по всьому світу. І по глобальному ринку кінопрокату, і по Україні. Тому навіть половина середньорічного збору вже вважатиметься успіхом.

Є надія, якщо ситуація покращиться і не буде другої хвилі коронавірусу, то в жовтні-листопаді-грудні вийдуть нові очікувані фільми – і тоді, можливо, кінопрокатники України зберуть ці 50 млн грн від продажу квитків.

Про графік виходу прем'єр у зв'язку з переносами

Багато студій вже перенесли частину фільмів на наступний рік без конкретних дат. На цей рік теж є якісь заплановані прем'єри.

Показовими будуть результати за фільмами «Тенет» і «Мулан». Якщо кінотеатри покажуть хороші збори, то, можливо, студії почнуть ставити якісь прем'єри раніше, ніж вони заявляли. Прем'єру фільму «Тенет» тричі переносили, але всі кінотеатри зараз роблять на нього основні ставки. І по ньому вже буде зрозуміло, як студії відреагують на результати прокату. (Компанія Warner Bros. Pictures випустила фільм у міжнародний прокат 26 серпня 2020 року, в американський прокат – 3 вересня. Це перший голлівудський блокбастер, який вийшов у кінотеатрах після обмежень у зв'язку з пандемією. У світовому прокаті фільм зібрав $283,2 млн, що дозволило йому посісти четверте місце у списку найкасовіших фильмів 2020 року. – Mind).

Про підтримку кінотеатрів у період карантину

У перші дві «карантинні» тижні ми запустили антикризові сертифікати. Назвали їх «Рятуй Планетку». Люди могли купити сертифікат за 100 грн і після карантину обміняти його на будь-який квиток без обмежень, на будь-яку технологію, навіть у RE'LUX, де квиток коштує 450 грн. Ці сертифікати непогано спрацювали: ми отримали якісь доходи, що допомогли протриматися трохи довше й виплачувати частину зарплати нашим працівникам.

Після відкриття ми запустили новий формат оренди залів. Оренда у нас була завжди, цим займався спеціальний відділ з корпоративних продажів. Тепер є можливість за дуже невеликі гроші орендувати зали. Можна прийти своєю компанією – і поруч не буде нікого чужого.

Про залучення глядачів

Ми давно займаємося діджитал-маркетингом, дуже непогано працюємо і в традиційних медіа. Але, зізнаюся, із «зовнішньою рекламою» працювати не вміємо. (Сміється.) Діджитал є ефективним, у нас дуже сильні комунікації, ми робимо ставки на розсилки. Торік встановили CRM-систему Salesforce Marketing Cloud, яка допомагає автоматизувати комунікації з нашими клієнтами.

Також є розуміння наших цільових сегментів. Наприклад, ми знали, що в нас є сегмент клієнтів, які хочуть більшої приватності, комфорту, вони не хочуть дивитися фільм у великому натовпі. Ми для них зробили RE'LUX – зали-ресторани, лакшері-кінотеатр, де два крісла складаються у великі бокси й через планшет можна замовити їжу з нашого ж ресторану і бару. Також ми добре працюємо з постійними клієнтами.

Щодо витрат на рекламу фільмів

По-хорошому, кінотеатри не повинні займатися рекламою фільмів. Це завдання студій та дистриб'юторів. Усі кінотеатри показують ті самі стрічки, тобто неунікальний продукт. У таких умовах важливо самим мережам кінотеатрів, брендам виділятися й конкурувати між собою. Якби ми рекламували фільми, то не відрізнялися б один від одного.

Тому ми досить давно й серйозно вкладаємо в підвищення впізнаваності нашого бренду, в унікальний досвід для клієнтів, щоб відрізнятися від конкурентів. У рекламу кіно ми особливо не інвестували, і в цьому сегменті від карантинних обмежень особливо не постраждали, на відміну від кіностудій. Студії, дистриб'ютори витратили гроші даремно, зараз їм доводиться запускати другу повномасштабну рекламну кампанію, щоб нагадати людям, коли виходять фільми.

Про «квитковий» прибуток

В Україні так історично склалося, що дистриб'ютори й кінотеатри ділять виручку 50/50. Додатково кінотеатр може заробляти на продажі попкорна, напоях, снеках. В інших країнах часто ведуть перемови за кілька відсотків на користь тієї чи іншої сторони. Відсотки залежать від фільмів і періоду прокату.

Про конкуренцію з сезонним прокатом і автокінотеатрами

За час карантину ми глибоко опрацювали концепцію і автокінотеатрів, і літніх або тимчасових кінотеатрів. Провели з партнерами кілька подібних показів. Спочатку спільно з «Київстар» та івент-агентством «Пломбір» організували показ в одному з київських житлових комплексів у межах кампанії «Сиди вдома». Ми поставили у дворі машину з великим екраном, і люди дивилися український фільм «Мої думки тихі» зі своїх вікон і балконів.

Потім у нас був автокінотеатр на вихідні. Така акція хороша з точки зору піару й відгуку глядачів. Але, коли ми порахували прибутковість моделі літнього чи автокінотеатру на постійній основі, зрозуміли, що це економічно невигідно. Хіба що у вас є партнери, які готові взяти на себе частину витрат.

Про конкуренцію з сезонним прокатом і автокінотеатрами

За час карантину ми глибоко опрацювали концепцію і автокінотеатрів, і літніх або тимчасових кінотеатрів. Провели з партнерами кілька подібних показів. Спочатку спільно з «Київстар» та івент-агентством «Пломбір» організували показ в одному з київських житлових комплексів у межах кампанії «Сиди вдома». Ми поставили у дворі машину з великим екраном, і люди дивилися український фільм «Мої думки тихі» зі своїх вікон і балконів.

Потім у нас був автокінотеатр на вихідні. Така акція хороша з точки зору піару й відгуку глядачів. Але, коли ми порахували прибутковість моделі літнього чи автокінотеатру на постійній основі, зрозуміли, що це економічно невигідно. Хіба що у вас є партнери, які готові взяти на себе частину витрат.

Про конкуренцію з онлайн-кінотеатрами

З одного боку, онлайн-кінотеатри у якійсь мірі є нашими конкурентами. З іншого – коли під час карантину два голлівудських фільми («Бладшот» і «Тролі») вийшли тільки онлайн, студії були незадоволені результатами. Це показник того, що індустрія не готова до зникнення офлайнових кінотеатрів. Все-таки левову частку зборів студії отримують саме від них.

І третій момент: кінотеатри в меншій мірі є просто місцем перегляду фільмів. Дослідженнями по індустрії доведено: кінотеатр – це місце відпочинку, швидкої і доступної розваги. Коли людина думає, куди їй піти, у неї в голові виникає стандартний перелік: бар, ресторан, нічний клуб, шашлики, природа. Кінотеатр теж у переліку, тому що це можливість вийти у світ із сім'єю чи друзями. Це не стільки про перегляд кіно, скільки про якийсь експіріенс, про мікровідпустку.

Про боротьбу з піратством

Релізи всіх фільмів студії притримують до того моменту, поки не з'явиться критична маса кінотеатрів, що працюють по всьому світу. Якщо зараз в одній країні покажуть стрічку, то з великою ймовірністю через тиждень вона вже з'явиться на піратських ресурсах.

Якщо говорити про піратство в Україні, то ситуація контрольована. Так, «екранки» все ще іноді записують, як і в будь-якій країні, але серйозних випадків піратства стає дедалі менше.

Про відмінності українського кіноринку від США та Європи

Україна – дуже маленький ринок у глобальному плані. Але, якщо говорити про якість перегляду кіно і про роботу кінотеатрів, в Україні і ми, і конкуренти робимо дуже гарні кінотеатри з великою кількістю технологій: IMAX, 4DX тощо. Також в Україні класний дизайн кінотеатрів: все дуже продумано, приділяється багато уваги клієнтському досвіду, є кіномаркети, кіноресторани.

У Штатах такого зазвичай немає. Там кінотеатр – просто місце для перегляду кіно. Наприклад, майже ніде не продається більше, ніж один смак попкорну – солоний, лише іноді у барах можуть поставити сирну присипку. І дизайн у них не дуже цікавий, так що на США рівнятися особливо нічого.

У Китаї нещодавно почався бум нових кінотеатрів. Є приклади суперкрутих інтер'єрів, які вигравали у престижних виставках.

У Європі є мережа Pathe Gaumont – хороша, технологічна, цікава. Вони теж створюють кіномаркети, роблять багато нового, тому щось можна взяти на озброєння й нам.

У світі є багато кінотеатрів, що впроваджують класні «фішки», які нам би хотілося повторити. Але ми обмежені фінансами: навряд це окупиться через ціну квитка або за іншими критеріями. Якби квиток у перерахунку на валюту коштував дорожче – а Україна за цим показником зараз мало не в нижній частині переліку всіх країн світу, – то ми б могли собі дозволити трохи більше експериментів.

Про перспективи вітчизняного кіновиробництва

Останнім часом українське кіно активно розвивається, з'являються комерційно успішні стрічки. Якщо брати український бокс-офіс, то фільм «Я, ти, він, вона» зібрав у прокаті $2,7 млн – це дуже багато для українського фільму. Він увійшов у топ-15 за весь рік, конкурував з голлівудськими блокбастерами.Якщо брати до уваги збори серед українських фільмів, то на другому місці – «Скажені весілля» з майже $2 млн. «Викрадена принцеса» була успішна і в українському прокаті, де зібрала близько $1,4 млн. Це найуспішніший український фільм у світовому прокаті . Загалом він зібрав $6,5 млн.

Крім комерційно успішних, з'являються якісні, серйозні стрічки. Наприклад, «Мої думки тихі». Мені здається, це приклад того, яким має бути український кінематограф. Такі фільми не дуже затратні по бюджету, при цьому вони серйозні, цікаві, можуть перемагати на конкурсах і бути успішними в міжнародному прокаті.

Про держпідтримку VS прибутковість

У підтримці Держкіно, на мій погляд, є і плюси, і мінуси. З одного боку, це допомагає знімати українські фільми, а з іншого – розслабляє українських виробників. Вони отримують якийсь бюджет, але, на жаль, без зобов'язань ці гроші повернути.

Знову ж таки, наш ринок тільки починає зароджуватися, у глядача поки немає звички ходити на українське кіно, але вона поступово з'являється. Ми на етапі старту, коли деякі вже навчилися знімати, але ще не навчилися продавати. Хтось навчився продавати і вже починає потроху заробляти, а хтось просто пробує себе, намагається розібратися, як це все працює, але поки – в мінусі.

У США, де кіновиробництво поставлено на потік, працює інша схема. Є великі major-студії, у них на кожен рік заплановано 10–20 фільмів, з яких чотири – суперочікувані блокбастери. Такий план складений років на п'ять вперед. Вони знають, що із цих 20 фільмів щось провалиться, щось несподівано вистрілить, і заробляють не на одному фільмі, а на загальній сумі, потоці за цілий рік.

В Україні ще ніхто не може собі дозволити грати в таку гру. Бюджетів для зйомок мало, тому розглядається кожен фільм окремо. По-хорошому, треба дивитися на бізнес-план, на результати року у студій. У Film UA – це основний гравець у продюсуванні фільмів – точно розуміють, що і як має працювати, так що коли-небудь вони прийдуть до американської моделі.

Про «must-see» 2020 року

З українських стрічок рекомендував би подивитися «Мої думки тихі», хто ще не дивився. Якщо говорити про майбутні фільми – «Толока» і «Тарас. Повернення». Не знаю, чи будуть ці фільми класними, але я їх чекаю.

З іноземних – однозначно «Тенет» із кількох причин. Світова кіноіндустрія чекала його виходу. Студії орієнтуватимуться за результатами його прокату – давати чи ні кінотеатрам наступні прем'єри, якщо так, то коли. Особисто мені роботу Крістофера Нолана хочеться подивитися з погляду кіномайстерності.

Прим.: Інтерв'ю було записане в серпні, до виходу фільмів «Толока», «Тарас. Повернення» і «Тенет» у прокат.

Джерело: Mind.UA