Коли податкова дізнається всю правду про закордонні рахунки українців

Як і чому виник обмін податковою інформацією між різними державами

Питання оподаткування прибутку є одним з головних для міжнародної спільноти і мотивує до пошуку ефективних рішень у боротьбі з ухиленням від оподаткування та розмиванням податкової бази.

В умовах світової економічної інтеграції та конкурентних пропозицій від ряду юрисдикцій мінімізувати податкове навантаження для фізичних і для юридичних осіб створюється досить напружена ситуація, в якій багато країн стають більш чутливими до питань «податкової справедливості».

Односторонні спроби країн захистити свої податкові бази, з одного боку створювали зайвий адміністративний тягар для бізнесу, а з другого — стимулювали інші країни створювати нові можливості для ухилення від оподаткування. Саме тому держави почали укладати двосторонні угоди з конкретними умовами і об'єднувати зусилля, використовуючи досвід таких міжнародних структур, як Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Одним з інструментів співробітництва держав та їх податкових органів став обмін податковою інформацією, який знаходив різні форми і зараз перетворився на загальний стандарт автоматичного обміну інформацією — Common Reporting Standards (CRS), прийти до якого хочуть багато країн.

Як регулюється обмін податковою інформацією

Щоб зрозуміти, як глобальні податкові процеси впливають і будуть впливати на вироблення Україною національних «податкових рішень», важливо розібратися в історії таких процесів і в правових механізмах обміну податковою інформацією.

Міжнародне регулювання обміну податковою інформацією почало розвиватися задовго до імплементації державами-учасниками стандарту CRS. Оскільки такий обмін спочатку здійснювався тільки за принципом взаємності, підставою для нього виступали багатосторонні та двосторонні угоди, які можна класифікувати наступним чином.

1. Двосторонні угоди:

• договори про уникнення подвійного оподаткування (Double Tax Treaty);
• договори про обмін податковою інформацією (Tax Information Exchange Agreement);
• договори про співробітництво і взаємну допомогу з питань дотримання податкового законодавства;
• договори про співробітництво та обмін інформацією в галузі боротьби з порушеннями податкового законодавства.

2. Багатосторонні угоди з питань обміну податковою інформацією.

При цьому, якщо в договорах про уникнення подвійного оподаткування норми про обмін податковою інформацією є лише частиною предмету договору, то угоди про обмін податковою інформацією повністю присвячені такому інструменту співпраці як обмін інформацією про платників податків та їх транзакції між державами.

Що стосується багатосторонніх угод, в першу чергу варто звернути увагу на Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу з податкових спорів (Multilateral Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters, MCMAA) 1998 року. Спочатку вона не користувалася популярністю, оскільки держави самостійно укладали двосторонні угоди про обмін податковою інформацією та взаємну адміністративну допомогу, в тому числі з офшорними юрисдикціями.

Пізніше світове співтовариство все-таки усвідомило, що окремі угоди між державами не сприяють поліпшенню показників з виявлення доходів у бажаних обсягах, і увагу зосередили на використанні саме багатосторонньої угоди між країнами.

Врешті розвинулась стаття 6 Конвенції, яка передбачає автоматичний обмін податковою інформацією. 2014 року на основі цієї норми ОЕСР розробила стандарт CRS, що є всеосяжним щодо осіб і держав та передбачає оперативний, а часом моментальний автоматичний обмін інформацією, яка буде доступна в єдиній базі даних щодо будь-якої підзвітної особи.

Станом на 31 грудня 2020 року, до Стандарту приєдналися 110 юрисдикцій.

Україна як член Секретаріату Глобального форуму з прозорості та обміну податковою інформацією, а також як держава, яка приєдналася до Конвенції 2004 року (документ ратифікований ВРУ і набув чинності у 2009 році), отримала можливість здійснювати взаємну податкову співпрацю не тільки з ключовими юрисдикціями, які приєдналися до Конвенції, але і з офшорними територіями.

Наприклад, нещодавно Великобританія, Нідерланди і Данія поширили дію Конвенції на низку своїх територій, обмін інформацією з якими раніше був неможливим. До цього переліку ввійшли в тому числі Британські Віргінські острови, Кайманові острови, Гібралтар та острів Мен.

Можна зробити висновок, що в України завжди було достатньо підстав отримувати інформацію точково щодо окремої фізичної чи юридичної особи. І навіть якщо Україна поки не здійснює обмін інформацією в автоматичному режимі за стандартом CRS, інші юрисдикції готові надавати нам таку інформацію на паритетній основі за згаданими вище двосторонніми угодами про податкову співпраці чи на підставі Конвенції.

Що передбачає стандарт автоматичного обміну податковою інформацією

CRS зобов'язує банки, інші фінансові установи (кредитні спілки, мікрофінансові організації, інвестиційні структури, деякі види страхових компаній, брокерів, депозитаріїв цінних паперів) передавати податковим органам таку інформацію:

• про рахунки фізичних осіб країн-учасниць, якщо власник рахунку є податковим резидентом юрисдикції, з якої здійснюється автоматичний обмін інформацією — так звані підзвітні особи (Reportable Person);
• про рахунки компаній, фондів, трастів, якщо компанія контролюється одним чи кількома підзвітними особами або оперує доходами з пасивних джерел (роялті, дивіденди, відсотки) або контролюється так званою пасивною нефінансової структурою (Passive Non-Financial Entity).
  
  

Щодо кожного «підзвітного рахунку» збирається і передається наступна інформація.

1. Щодо фізичної особи: подробиці про власника рахунку (повне ім'я, адреса проживання, юрисдикція податкової резидентності, податковий номер, дата і місце народження), номер і валюта рахунку, надходження за звітний період і залишок на рахунку на кінець звітного періоду, детальна інформація про фінансову установу, в якій відкрито рахунок.
2. Щодо юридичної особи: назва компанії, адреса податкової резидентності, податковий номер, а також фінансова інформація (номер і валюта рахунку, поточний баланс, отримана виручка від комерційної діяльності, детальна інформація про фінансову установу, в якій відкрито рахунок), дані про контролюючу особу компанії (повне ім'я, адреса проживання, юрисдикція податкової резидентності, податковий номер, дата і місце народження), а також його рахунок, якщо більше 50% доходу компанії становить пасивний дохід.

При цьому до зазначеного переліку не включаються відомості про джерело походження коштів, проте їх можна отримати за додатковим запитом.

Крім цього, кожна юрисдикція має право надати банку можливість не проводити процедури due diligence щодо рахунків клієнтів з агрегованим балансом менше 250 тис. доларів США на кінець року.

Важливо розуміти, що головним індикатором для обміну податковою інформацією є саме резидентність підзвітної особи, а не його громадянство (для фізичних осіб), і саме від цього залежить те, куди далі буде спрямована зібрана інформація.

Відносно трастів передбачено особливе регулювання. Контролюючими особами, які потрапляють в обмін, будучи податковими резидентами країн-учасниць обміну, вважаються: трастовий керівник (трасти), протектор, бенефіціари, інші особи, які здійснюють ефективний контроль над управлінням трасту.

Слід зазначити, що CRS визначає контролюючими всіх осіб трасту, незалежно від повноважень, зафіксованих у трастовій угоді. Податкову резидентність трасту визначають за місцем резидентності трасту, якщо національне законодавство не містить інших правил. Щодо дискреційних трастів в обмін потрапляють тільки ті бенефіціари, на користь яких фактично було зроблено розподіл доходу.

Варто зазначити, що автоматичний обмін між країнами можливий при дотриманні всіх наступних умов.

Договірні країни обміну:

• учасниці Конвенції про взаємну адміністративну допомогу (Multilateral Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters);
• учасниці багатосторонньої чи двосторонньої угоди про автоматичний обмін;
• прийняли національне законодавство, яке дозволяє автоматичний обмін;
• забезпечують належний захист інформацією, що передається в рамках автоматичного обміну;
• подали спеціальне повідомлення про терміни першого обміну разом зі списком країн, з якими планується проводитися такий обмін.

«Спонтанний обмін» податковою інформацією та як він працює

Існує ще одна грань обміну фінансовою інформацією — додаткові договори про спонтанний обмін.

Наприклад, Україна і Королівство Нідерландів підписали додаткову Робочу угоду про спонтанний обмін інформацією 3 квітня 2002 року.

Контролюючі органи України й Нідерландів повинні надавати один одному без попереднього запиту інформацію, «яка може становити інтерес для правильного оподаткування резидентів обох країн» і може включати відомості про виплати у вигляді дивідендів, відсотків, роялті, директорських гонорарів, винагороди за незалежні послуги, комісійні та подібні виплати.

Також країни-учасниці інформують одна одну про свої методи збору та обмінюються досвідом щодо можливих способів застосування отриманої інформації.

Новий рівень податкового співробітництва для себе також визначили Україна та Королівство Бельгії, уклавши, після Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, угоду в сфері обміну даними і одночасних перевірок (17 березня 2003 року).

Вона визначає, що спонтанний обмін інформацією може стосуватися зміни місця проживання фізичної особи однієї з договірних держав, даних про сплачені податки, передачі коштів в групі компаній, інших даних, які дають можливість коректно визначити розмір необхідних податків.

Також сторони вказаного договору досягли згоди про те, що можуть одночасно і незалежно, кожна на території своєї держави, перевіряти «податкову ситуацію» одного або кількох платників податків, які представляють для них спільний бізнес і взаємодоповнюючий інтерес зважаючи на підозри щодо наявності очевидних прийомів ухилення від сплати податків, незадекларованих доходів, транзакцій з «податковими гаванями».

Прикметно, що подібні угоди про спонтанний обмін набувають чинності з моменту їх укладення, чим додатково виправдовують свою назву.

Також слід звернути увагу на Стандарт про спонтанний обмін інформацією з країнами в низькоподаткових юрисдикціях (Substantial Activities in No or Only Nominal Tax Jurisdictions), затверджений ОЕСР 15 жовтня 2019 року. Він містить детальну інформацію про обставини, що спричиняють обмін інформацією, яка підлягає обміну, і юрисдикції, які будуть обмінюватися.

Спонтанний обмін інформацією базуватиметься на Конвенції, договорах про обмін податковою інформацією чи двосторонніх угодах, які передбачають спонтанний обмін інформацією.

Стандарт передбачає розкриття інформації безподаткової або низькоподаткової юрисдикцією в країну резидентства кінцевого бенефіціара. Це можливо за умови, що компанія не виконує вимоги за економічною сутністю, працевлаштування реальних співробітників, наявності реального офісу та інші, передбачені в конкретній юрисдикції.

Розкриттю і обміну підлягає назва та адреса компанії, вид доходу, ім'я бенефіціара і розмір доходу. Після отримання зазначеної інформації юрисдикція-одержувач інформації може зробити запит на отримання додаткової інформації.

Що наближає Україну до введення обміну фінансовою інформацією

Щоб Україна приєдналася до міжнародної мережі багатостороннього автоматичного обміну інформацією, законодавець повинен запустити другий раунд спрощення порядку розкриття банківської таємниці (для розширення можливостей податковим органам отримати доступ до рахунків фізичних осіб), а також розробити нормативно-правові акти щодо форми та порядку подання звітності, переліку підзвітних фінансових установ і правил ідентифікації підзвітних рахунків.

Не зайвим буде вибрати країни-партнери, пройти необхідні перевірки Глобального форуму ОЕСР, автоматизувати і встановити технічне забезпечення для запуску процесів збору та обміну інформацією і зберігати її конфіденційність.

За даними Стратегії розвитку фінансового сектора України до 2025 року, Глобальний форум ОЕСР повинен оцінити дотримання Україною вимог конфіденційності та захисту інформації для цілей автоматичного обміну (результати очікуємо вже найближчим часом), а виконання заходів технічного характеру, необхідних для здійснення автоматичного обміну інформацією, — до кінця 2022 року.

Це означає, що в разі позитивного рішення, дані про залишки на рахунках в іноземних банках і отримані доходи (зокрема, відсотки по депозитах) фізичних осіб — податкових резидентів України — станом на 31 грудня 2022 року буде розкрито податковим органам України. І, як наслідок, можливі звернення контролюючого органу з питаннями про джерела походження коштів та їх належного декларування і оподаткування в Україні.

Джерело: Мінфін