Про бізнес-клімат

Сомельє примружив око і оглянув мене з недовірою

Я стояв у магазині шотландського віскі, в аеропорту Амстердама, і озирався навколо. Тут я замкнув велике коло своєї подорожі Європою. Позаду в мене було п’ять тисяч кілометрів за кермом, попереду – п’ять годин пересадки.

Амстердам саме посів 26-е місце у рейтингу найкращих міст світу журналу Economist. Київ же впав у ньому до 132-го місця зі 140 та посів рядок трохи вище Тріполі та Дамаска. Схожих рейтингів випускають багато, і всі вони свідчать про сумний стан справ у моїй рідній країні: від кредитних рейтингів аґенцій Fitch, Moody’s та S&P до інтегральних рейтингів Doing Business і Transparency International.

Магазин, до якого я зайшов, був розташований у зоні дьюті-фрі та пропонував продеґустувати рідкісні сорти за невеликі гроші – нічого схожого я раніше не бачив. Я одразу згадав, що унікальність – це одна з фундаментальних складових привабливості економіки та бізнес-клімату.

Сомельє примружив око і оглянув мене з недовірою. Звісно, всюди зустрічають за одягом. Я ж мандрував у стилі «неважливо, скільки років кедам, якщо ти був у них на березі океану».

Довіра – друга найбільш важлива складова хорошого бізнес-клімату. Взаємна довіра бізнесу і держави, інвесторів і компаній, банків і вкладників – інгредієнт, який накопичується роками. Йому не сприяє те, що в Україні гучно банкрутують промислові компанії, а НБУ десятками ліквідує банки (сукупно банки-банкрути заборгували вкладникам більше 100 млрд гривень). Кредитори агрохолдингу «Мрія», які профінансували його на 1 млрд доларів, будуть раді повернути хоча б половину цих грошей після того, як холдинг припинив обслуговувати борг. І, на жаль, вони далеко не єдині, хто постраждав під час кризи.

Саме дефіцит довіри пояснює те, що вдалі приклади залучення інвесторів через ІРО можна порахувати на пальцях однієї руки: «Кернел», «Миронівський Хлібопродукт», Ferrexpo. Банки нарікають на відсутність клієнтів, яким можна довіряти, а вкладники, зі свого боку, більше не довіряють банківській системі.

На відміну від віскі, якому не обов’язково бути прозорим, фінансова система має бути кришталево чистою. На щастя, НБУ рухається у правильний бік: він зобов’язав розкривати реальних власників банків, вивів з ринку «кишенькові» банки, не здатні повернути гроші вкладникам, і став більш пильно контролювати операції банків з пов’язаними сторонами – тобто, просто покладати край крадіжкам.

Недовіра сомельє змінилася зацікавленням після того, як я розповів йому про київські ресторани з великими колекціями віскі. Здатність говорити однієї мовою – ще одна важлива умова сприятливого бізнес-клімату в країні. У світі фінансів та інвестицій така мова – це звітність, яку було зроблено за міжнародними стандартами, і яка буде зрозуміла кожному інвесторові чи кредиторові. А незалежний аудит такої звітності забезпечить до неї довіру – так само, як і підпис майстра дистилерії на етикетці.

Я показав сомельє відео «Ukraine. Open for U» і розповів йому в кількох словах, як у нас справи. Він ніяк не міг зрозуміти, як може бути так багато проблем в економіці у країни з таким потенціалом. Проте, для того, щоб реалізувати цей потенціал, необхідно культивувати унікальні продукти, довіру та прозорість так само дбайливо, як у Шотландії культивують ячмінь для виробництва солоду.

Я вийшов з магазину не з порожніми руками. І, вже діставшись Києва, дізнався, що доходи Шотландії від експорту віскі складають п’ять-шість мільярдів доларів на рік – це орієнтовно відповідає доходам українських компаній від усього агросектору.

Ось, що значить знайти правильну точку зростання та розвинути її.

Статтю було опубліковано в журналі FATHER

Українська економіка. Потенційні точки зростання

• Енергоефективність і альтернативна енергетика.
• Дорожна та портова інфраструктура. Приклад: проект розвитку річкового транспорту групи «Нібулон».
• Аграрна промисловість.
• Туризм.
• ІТ-сектор. Чимало технологічних компаній світового рівня (EPAM, Invisible Solutions, Paymentwall) або народилися в Україні, або тісно з нею пов’язані.
• Авіакосмічний сектор. Україна може дати друге життя для «Антонов» і «Південмаш».