Нульове декла­ру­ван­ня доходів фізосіб та перспективи його впро­вад­жен­ня в Україні

Питання амністії капіталів виникає час від часу в кожній країні, якщо протягом тривалого періоду держава надає можливість фізичним особам добровільно декларувати свої доходи (окрім зарплатні та подібних доходів, де це є функцією податкового агента), і самостійно або через податкових агентів сплачувати податки.

Ефективність такого механізму оподаткування значною мірою залежить від загальної культури сплати податків у країні. Низький рівень такої культури може бути з багатьох причин, проте у всіх випадках призводить до фактичних ухилень від сплати податків. Найпростіший спосіб про це дізнатися – порівняти статки та видатки особи з її задекларованими доходами. Отже, в усіх випадках рано чи пізно держава змушена шукати шляхи підвищення рівня сплати податків.

Амністія – один з найпоширеніших у світі засобів мотивувати платників податків «обілити» свої накопичення і «перегорнути сторінку» несумлінної поведінки. Успішність проведення амністії – співвідношення вигод, отриманих державою (додаткові масові надходження, невисокі витрати на додаткове адміністрування процесу амністії) і платниками податків (звільнення від відповідальності за конкретні порушення з частковою компенсацією державі завданих збитків та можливість отримати певні стимули для подальшої сумлінної поведінки) значною мірою залежать від ступеня довіри платників податків до своєї держави. Амністії капіталів виникають час від часу в багатьох країнах, але кількість успішних – буквально декілька.

В Україні ми не так давно стали свідками прообразу амністії капіталів юридичних осіб, яку абсолютно відверто не можна назвати успішною на тлі відсутності реформи податкових органів, недостатнього опрацювання, відсутності стимулів для подальшої сумлінної поведінки платника податків та головне – загальної тотальної недовіри до системи державних органів. Водночас сам факт спроби проведення амністії з урахуванням особливостей українського суспільства та спроба відбудувати нові, цивілізовані відносини платника податків і держави можна розглядати у позитивному контексті: занадто сильно держава «регулювала» підприємницьку діяльність, що спричиняло пошук «схем», можливостей для ухилення від оподаткування тощо. Ми розуміємо, що не можна вийти на шлях «обілення», не побачивши історію.

Під час розробки податкової реформи 2014 року ми стали свідками першого проекту закону про амністію капіталів фізичних осіб, що був вилучений з тексту прийнятих змін до Кодексу. Можна припустити, що цією частиною легко «пожертвували», усвідомлюючи тотальну неготовність платників податків до такого кардинального кроку – виведення активів з тіні, добровільної сплати податків до бюджету (знову ж, на тлі загальної корупції і непрозорості ведення державних фінансів).

Ще минулого року у Верховній Раді був зареєстрований пакет законопроектів (№3661,62,63), якими впроваджується інструмент нульового декларування доходів. Усі три документи перебувають на порядку денному поточної сесії Верховної Ради.

Розглядаючи зазначені законопроекти №3661, 3662 та 3663, які є частиною єдиного комплексного регулювання, можна нарікати на технічні та нормотворчі недопрацювання, відсутність обґрунтувань розміру запропонованих ставок, недостатньо чіткі формулювання чи відсутність регулювання амністії стосовно нерезидентів, з доходів яких також, можливо, не було утримано податків в Україні, та на інші аспекти. Проте за наявності політичної волі такі питання нескладно доопрацювати під час другого читання в Парламенті.

Але концептуально в законопроекті не вистачає мотивації для сумлінної поведінки платників податків у подальшому – після проведення амністії. Це може бути, наприклад, застосування зниженої ставки податку, якщо протягом наступних двох-трьох років платник податків не допустить порушення у сплаті податків.

Із найсвіжіших прикладів такого мотивування – податкова амністія у Люксембурзі, оголошена кілька днів тому – вперше дозволила фізичним та юридичним особам країни пільгово розкрити раніше незадекларовані доходи. Податок на «корегування декларації» для них встановлений за ставкою 10%, якщо корегування відбулося у 2016 році, і  20%, якщо відбудеться лише у 2017 році. Податкові органи запевняють, що таким чином порушник може уникнути судового переслідування за несплату податків, накладання штрафів у 10-кратному розмірі від невиплаченої суми чи ув’язнення на термін до 5 років (детальніше читайте тут).

Доволі поширеним є також застосування такого стимулу, як практика порівняння доходів з витратами в майбутньому. Так, цей метод – дуже  складний і кропіткий підхід до контролю за належним декларуванням, однак сьогодні у всьому світі він – найрезультативніший. Звісно ж, найкращим стимулом платити податки є невисока приваблива ставка, обґрунтовано проста система сплати та контролю за сплатою податків, і довіра до держави (прозорість і простота державних фінансів).

Хочеться підтримати як безумовні переваги законопроекту наступне:

(1) запропоновану відмову від ліцензування НБУ відкриття резидентами України рахунків у іноземних банках і придбання корпоративних прав – такий повідомний порядок дискусійний, але, безперечно, величезний крок уперед у можливостях ведення бізнесу (нагадаємо про загальновідомі принципи свободи підприємництва, руху капіталів – звісно, за умови належного оподаткування);

(2) продуманий механізм більш справедливого підходу до колишніх і нинішніх чиновників та їхніх активів (чинник корупції ніхто не скасовував). Зокрема, згідно з проектом закону весь період «перебування на посаді» вилучається з періоду, щодо якого можна заявити амністію за придбаними активами з порушеннями податкового та валютного законодавства;

(3) простота законопроекту (за умови доопрацювання його технічних деталей).

Нижче наводжу ставки із законопроекту 3662:

1.3. Ставки діють окремо для кожної частини доходу в межах визначених інтервалів зі складанням податків з кожної частини

Не слід забувати, що необхідною складовою амністії капіталів є масштабна, ретельна та доступна інформаційна кампанія, що триватиме не менше року до дати набуття чинності правил про амністію. До того ж, за відсутності кадрової реформи – як податкової, так і у судовій системі – прийняття суб'єктивних рішень неминуче. Крім того, у разі недостатньої уваги до захисту інформаційних баз даних, ризики тиску та персональних зловживань залишатимуться неприйнятно високими, а бажання для людей опинятися в цих базах – сумнівним.

Коментар підготовлено для видання Апостроф