Міністерство фінансів України затвердило узагальнюючі податкові консультації з питань оподаткування банків та небанківських фінансових установ

1. УПК щодо застосування положення підпункту 1 підпункту 139.3.3 пункту 139.3 статті 139 Податкового кодексу України у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року

Норма законодавства, якої стосується роз’яснення

Згідно з положенням п. 1 підп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року, банки та небанківські фінансові установи збільшували фінансовий результат до оподаткування на суму перевищення розміру резерву, сформованого у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами МСФЗ, над лімітом, який визначався як відсоток (на період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2018 року – 25 відсотків) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву, за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.

Проблематика

Під час здійснення перевірок органи Державної податкової служби України (далі – ДФС) застосовували підхід у розрахунку вищезазначеного ліміту, за якого за базу розрахунку приймалася балансова вартість тільки тих активів, за якими фактично було сформовано резерв.

Позиція Міністерства фінансів України

Для визначення ліміту, перевищення розміру резерву над яким збільшує фінансовий результат до оподаткування, має використовуватися сукупна балансова вартість активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву відповідно до положень Міжнародних стандартів фінансової звітності, незалежно від факту формування резерву за такими активами.

2. УПК щодо застосування положень підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України стосовно визнання банками заборгованості безнадійною

Норма законодавства, якої стосується роз’яснення

Необхідність корегування банками фінансового результату до оподаткування згідно з підп. 139.3.3 та 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 ПКУ при використанні резерву для списання (відшкодування) активів залежить від відповідності заборгованості, що списується, ознакам безнадійної заборгованості, визначеним у підп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Згідно з п. 14.1.11 до безнадійної заборгованості банків, зокрема, може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу пов’язаних осіб та певних категорій фізичних осіб, що перебувають або перебували з банком у трудових відносинах.

Проблематика

ДФС дотримувалася позиції, згідно з якою, якщо заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором прострочено понад 360 днів, а за сумою нарахованих доходів банку за цим кредитним договором така заборгованість (прострочена понад 360 днів) відсутня, то безнадійною для цілей оподаткування визнається лише заборгованість за основним боргом (див., зокрема, лист ДФС від 08.02.2017 № 2440/6/99-99-15-02-02-15).

Позиція Міністерства фінансів України

Якщо заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором прострочено понад 360 днів, а за сумою нарахованих та несплачених доходів банку за цим кредитним договором така заборгованість (прострочена понад 360 днів) відсутня, то безнадійною заборгованістю для цілей оподаткування визнається списана заборгованість за фінансовим активом, що включає як заборгованість за основним боргом, так і заборгованість за нарахованими доходами.

3. УПК щодо оподаткування операцій з прощення чи списання заборгованості

Норма законодавства, якої стосується роз’яснення

Підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) кредитором боргу (кредиту).

Проблематика

ДФС прирівнювало списання заборгованості фізичних осіб з балансу банків до прощення боргу, незважаючи на те, що під час списання заборгованості припинення взаємних прав та обов’язків між банком як кредитором та боржником не відбувалося. Відповідно, ДФС вбачала списання заборгованості з балансу банку підставою для виникнення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб. Водночас банки визнавалися податковими агентами зі сплати такого податку.

Позиція Міністерства фінансів України

Списання банком у бухгалтерському обліку кредиту, виданого банком боржнику, як фінансового активу банку, не є прощенням боргу, та сума такої списаної банком заборгованості не включається до оподатковуваного доходу боржника для цілей застосування підпункту «д» підп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

4. Інші проблемні питання оподаткування фінансового сектору, щодо яких очікується позиція Міністерства фінансів України

Для підготовки вищезазначених УПК було залучено Експертну раду, яка є постійним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві фінансів України та утворена з метою надання пропозицій та рекомендацій щодо необхідності узагальнюючих податкових консультацій та підготовки проектів таких консультацій. До складу Експертної ради входять представники Міністерства фінансів, Державної фіскальної служби, Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, офісу бізнес-омбудсмена, бізнес-асоціацій, аудиторських компаній.

Компанія «Делойт» є активним учасником Експертної ради, брала участь у підготовці зазначених УПК та регулярно долучається до дискусій і вирішення проблемних питань оподаткування у фінансовому секторі.

На засіданнях Експертної ради порушувалися також інші проблемні питання оподаткування фінансового сектору, зокрема:

• порядок розрахунку перевищення розміру резерву над лімітом та порядок його використання для корегувань, передбачених підп. 139.3.3 та 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 ПКУ у редакції, що діяла до 01 січня 2018 року (наразі УПК з цього питання готується, її видання очікується найближчим часом);
• порядок врахування під час розрахунку перевищення розміру резерву над лімітом «вхідного» перевищення ліміту на 01.01.2015 року, розрахованого відповідно до п. 21 підр. 4 Перехідних положень ПКУ (очікується, що це питання буде включено у вищезазначену УПК);
• необхідність аналізу анульованої (прощеної) заборгованості щодо відповідності ознакам безнадійної заборгованості, визначеним у підп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ для цілей застосування корегувань фінансового результату до оподаткування, передбачених п. 139.3 ст. 139 ПКУ (в редакції, що діяла до 01 січня 2018 року);
• оподаткування операцій з відступлення права вимоги за кредитами на користь осіб, що не є фінансовими установами;
• документальне підтвердження належного повідомлення фізичної особи-боржника про анулювання (прощення) боргу, за якого обов’язок щодо сплати податку з доходу фізичних осіб покладається на боржника.

З деяких із зазначених питань думки членів Експертної ради розійшлися. Наразі ми очікуємо офіційну позицію Міністерства фінансів України з цих питань.

У разі виникнення будь-яких запитань щодо вищезазначеного інформаційного повідомлення, просимо звертатись до наших фахівців податково-юридичного департаменту.