Огляд ключових індивідуальних податкових консультацій та судових рішень з питань оподаткування доходів фізичних осіб в Україні

Протягом періоду з 1 грудня 2023 року до 29 лютого 2024 року Державна податкова служба України опублікувала низку індивідуальних податкових консультацій (далі – «ІПК») з питань оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.

Наша команда підготувала огляд цих ІПК та ключових висновків, а також надала коментарі щодо певних моментів, які потребують додаткового пояснення.

Крім того, додаємо короткий виклад нещодавньої судової практики щодо строків давності при стягненні податкового боргу та визнання протиправною ІПК стосовно можливості зарахування податку, сплаченого за кордоном з дивідендів, виплачених компанією-нерезидентом.

Індивідуальні податкові консультації

Усі ІПК можна знайти в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, який є у відкритому доступі, за відповідним номером консультації за посиланням.

Щодо оподаткування доходу від операцій з іноземними інвестиційними активами

(ІПК №4488/ІПК/99-00-24-03-03 від 4 грудня 2023 року)

У своєму зверненні платник податків – фізична особа повідомив, що у період з 2020 до 2022 року проводив операції з інвестиційними активами, що зареєстровані та перебувають в обігу на іноземних (американських) фондових біржах, за допомогою іноземного біржового брокера, що не є податковим агентом в Україні. Також у поточному році він планує продати частину раніше придбаного інвестиційного пакету.

Платник податку просить податкові органи надати роз’яснення стосовно правил оподаткування доходу від операцій з інвестиційними активами. Серед іншого, платник податку цікавиться, чи зменшуються доходи за операціями з цінними паперами на суму винагороди (комісії) біржового брокера та чи має ознаки інвестиційного або іншого доходу чи прибутку факт отримання фізичною особою пакету цінних паперів у результаті корпоративних дій емітента без визначеної грошової вартості цього пакету. Також платник податків просить пояснити методику визначення інвестиційного прибутку, якою має керуватися фізична особа.

Посилаючись на п. п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, податкові органи повідомляють, що отриманий фізичною особою – резидентом дохід від операцій з інвестиційними активами за межами України включається до загального річного оподатковуваного доходу як інвестиційний прибуток та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% (далі – «ПДФО») та військовим збором за ставкою 1,5% (далі – «ВЗ»).

Посилаючись на п. п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, податковий орган повідомив, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається як сума документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартість інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування.

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів – учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

Варто зазначити, що як витрати враховуються лише ті, які були понесені на придбання пакету цінних паперів, які продаються.

У разі отримання фізичною особою пакету цінних паперів у результаті корпоративних дій емітента без визначеної грошової вартості цього пакету, зазначений дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу як «додаткове благо».

Коментар «Делойт». Ми неодноразово отримували запити від клієнтів стосовно оподаткування іноземного інвестиційного прибутку та щодо можливості зарахування брокерської комісії під час здійснення операцій з іноземними інвестиційними активами. Однак у цій ІПК податкові органи України не надали чітку відповідь на згадане запитання, яке було також поставлене платником податків.

Хочемо звернути вашу увагу на те, що у разі здійснення операцій з українськими інвестиційними активами зарахування брокерської комісії все ж таки можливе, відповідно до п. п. 3.10 розділу III Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента». Проте зазначений нормативно-правовий акт не поширюється на операції з іноземними інвестиційними активами, тому питання зарахування брокерської комісії в такому випадку залишається відкритим.

Також звертаємо увагу на те, що відповідно до п. п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, якщо дохід, отриманий платником податку протягом звітного року від продажу інвестиційних активів, не перевищує 4 239,2 грн (у 2024 році), такий дохід не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу.

Щодо оподаткування доходу від продажу інвестиційного активу у звітному періоді, коли такий інвестиційний актив був переданий у власність платнику податку

(ІПК №105/ІПК/99-00-24-03-03 від 8 січня 2024 року)

Фізична особа – резидент отримала у подарунок від юридичної особи – нерезидента право власності на інвестиційний актив. Вказаний інвестиційний актив (акції) був проданий в тому ж календарному році, в якому був отриманий як подарунок. Відповідно до вимог ПКУ, фізична особа – резидент за підсумками податкового року подає податкову декларацію про майновий стан і доходи та відображає відповідні операції з отримання доходу у вигляді подарунка та продажу інвестиційного активу, розраховуючи загальний фінансовий результат за операціями з інвестиційними активами.

У зв’язку з цим платник податку цікавиться, чи можливо під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками податкового року зменшити фінансовий результат за операцією з продажу інвестиційного активу, якщо податок з доходів фізичних осіб за операцією дарування буде сплачено на загальних підставах за підсумками подання річної податкової декларації про майновий стан та доходи, у якій будуть відображені обидві операції.

Податкові органи повідомляють, що інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв’язку з таким даруванням чи успадкуванням. Посилаючись на п. п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, податкові органи України наголошують на тому, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Таким чином, дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційного активу (акцій) включається до її загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб на загальних підставах. При цьому об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб вважатиметься інвестиційний прибуток, під час визначення якого враховуються витрати, пов’язані з придбанням зазначених акцій, зокрема сума податку з доходів фізичних осіб, сплачених під час посвідчення договору дарування на території України.

Коментар «Делойт». Відповідно до п. п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 ПКУ, можливо зарахувати документально підтверджені витрати на придбання інвестиційного активу. Однак зазначене в ПКУ формулювання є надто широким та не згадує, які саме витрати можна зарахувати як витрати на придбання інвестиційного активу.

Потенційно така можливість існує, коли дарування інвестиційного активу (акцій) та продаж інвестиційного активу (акцій) відбулись у різних звітних роках. На жаль, у разі дарування інвестиційного активу (акцій) та продажу цього активу в одному звітному році, можливості зарахувати податки, сплачені під час дарування, як витрати, немає.

Відповідно до нашої практики, більшість операцій з дарування інвестиційного активу (акцій) від юридичної особи – нерезидента не посвідчуються договором дарування на території України. Тому в таких ситуаціях можливості врахувати витрати немає.

Щодо оподаткування доходу від продажу успадкованої нерухомості

(ІПК №4492/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК від 4 грудня 2023 року)

Платник податків у зверненні повідомив, що планує укласти зі своїм батьком спадковий договір, відповідно до якого він повинен вчинити певні дії за вказівкою відчужувача (батька), тоді як у набувача (платника податків) після смерті відчужувача виникне право власності на нерухоме майно у вигляді квартири. У зв’язку з цим платник податків цікавиться, чи виникатимуть податкові зобов’язання у його батька та у нього щодо переданого майна після смерті відчужувача та чи можливо застосувати до такої спадщини ст. 174 ПКУ.

Податкові органи, керуючись ч. 1 ст. 1302 Цивільного кодексу України, зазначили, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно.

Наголошується, що спадковий договір є правочином, що покладає на його сторін (набувача та відчужувача) взаємні зобов’язання, тому залежно від умов, визначених у договорі, в розумінні ПКУ дохід виникає як у відчужувача з моменту оформлення вказаного договору, так і у набувача після смерті відчужувача.

Отже, стосовно набувача, дохід у вигляді вартості майна, отриманого таким платником податку за спадковим договором, включається до загального оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується ПДФО за ставкою 18% та ВЗ за ставкою 1,5%. Відповідно, положення ст. 174 ПКУ щодо оподаткування спадщини на такий дохід не поширюється.

Коментар «Делойт». Відповідно до п. п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПКУ, за нульовою ставкою ПДФО оподатковуються об’єкти спадщини, що успадковується членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення. Відповідно до п. п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, зокрема усиновлені, а членами сім’ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

В наведеній вище ситуації, незважаючи на те, що відчужувач (платник податку) отримає у спадщину квартиру від набувача (батька), який є його членом сім’ї першого ступеня споріднення, такий дохід буде оподатковуватися за загальними ставками 18% ПДФО та 1,5% ВЗ у зв’язку з укладенням саме спадкового договору.

Щодо оподаткування іноземного доходу фізичною особою – громадянином США в Україні

(ІПК №110/ІПК/99-00-24-03-03 від 8 січня 2024 року)

Платник податків у зверненні повідомив, що він є громадянином Сполучених Штатів Америки (США). На цей час проживає в Україні на законних підставах, має посвідку з дозволом на тимчасове проживання. В США займається бізнесом, веде діяльність як приватний підприємець (за своєю суттю цей статус є дуже схожим з фізичною особою – підприємцем в Україні). Діяльність на території США веде дистанційно та отримує дохід, з якого сплачує податки на території США. Має намір відкрити в Україні банківській рахунок як фізична особа та переводити на нього грошові кошти зі свого банківського рахунку у США після сплати відповідних податків та зборів на території США.

У зв’язку з цим платник податків цікавиться, чи виникають у нього податкові зобов’язання у вигляді сплати податків та зборів, а також подання податкової звітності в Україні, у разі отримання ним грошових коштів на свій банківський рахунок, відкритий в українському банку, шляхом переказу їх з банківського рахунку, відкритого в США, які були отримані у США як дохід від підприємництва на території США.

Посилаючись на п. п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 ПКУ, податкові органи зазначають, що об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерелом його походження з України. При цьому, відповідно до п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, зокрема від будь-яких видів їхньої діяльності на території України (включно з виплатою (нарахуванням) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Таким чином, у разі отримання фізичною особою – нерезидентом грошових коштів на свій банківський рахунок, відкритий у банку України, шляхом переказу їх з банківського рахунку, відкритого цією самою особою у США, у розумінні ПКУ доходу в такої особи не виникає, а отже, відсутні податкові зобов’язання у вигляді сплати податків та зборів, а також подання податкової звітності в Україні.

Коментар «Делойт». Звертаємо вашу увагу на те, що для правильного визначення податкового статусу в Україні, відповідно до п. п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, існують певні критерії, які застосовуються в порядку черговості, а саме: місце проживання в Україні, місце постійного проживання в Україні, центр життєвих інтересів в Україні, перебування в Україні не менше 183 днів упродовж відповідного звітного року та наявність громадянства України.

Однак у нашій професійній практиці ми все частіше стикаємося з тим, що податкові органи України вважають іноземців податковими нерезидентами України, лише враховуючи фактор громадянства (що насправді є некоректним підходом до визначення податково-резидентського статусу). Такий підхід зачіпає також інше важливе питання: якщо іноземець постійно працює в Україні та отримує доходи в Україні, його доходи мали б оподатковуватися в Україні. Однак податкові органи не згадують про це в наведеній ІПК.

Ми вважаємо, що такий підхід може суперечити нормам ПКУ та призводити до зменшення сплати податкових зобов’язань платниками податків. До того ж наша команда неодноразово бачила на практиці випадки непроходження камеральних перевірок декларацій, поданих іноземцями, оскільки податкові органи не вважають іноземців податковими резидентами України і не приймають їхні податкові декларації.

Щодо оподаткування доходів від продажу криптовалюти

(ІПК №637/ІПК/99-00-24-03-03 від 8 лютого 2024 року)

У своєму зверненні платник податків повідомила, що у 2021 році нею було здійснено продаж власної криптовалюти за національну валюту. Платник податку цікавиться, чи така дія підлягала оподаткуванню в Україні та які ставки податку застосовуються в такому випадку.

Податкові органи повідомили, що наразі в українському законодавстві відсутні правила оподаткування операцій із криптовалютами.

Водночас відповідно до п. 22.1 ст. 22 ПКУ, об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

Також відповідно до п. п. 170.11.1 п. 170.1 ст. 170 ПКУ, у разі, якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за загальними ставками 18% ПДФО та 1,5% ВЗ. Під час отримання доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Крім того, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ. Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку.

Зважаючи на викладене вище, дохід, отриманий фізичною особою від продажу криптовалюти, включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід, якщо джерело виплати цього доходу є іноземним, або як інший дохід, якщо виплата доходу здійснюється фізичною особою – резидентом на території України, та оподатковується ПДФО за ставкою 18% і ВЗ за ставкою 1,5%.

Коментар «Делойт». Поки що сфера оподаткування доходу від операцій з криптовалютами залишається поза правовим регулюванням. Тому судова практика в Україні стосовно цього питання теж ще не сформована.

Податкові органи, згідно з наведеною ІПК, керуються загальним підходом. Якщо джерело виплати доходу від операцій з криптовалютами є іноземним, його потрібно відображати в податковій декларації як іноземний дохід у рядку 10.10 та оподатковувати за загальними ставками.

Таким чином, незважаючи на відсутність регулювання оподаткування доходу від операції з криптовалютами на законодавчому рівні, на думку податкових органів, такий дохід потрібно оподатковувати за загальними ставками, визначеними в ПКУ (18% ПФДО + 1,5% ВЗ).

Щодо оподаткування доходів податкового резидента Австрії, який зареєстрований як фізична особа – підприємець (ФОП) в Україні

(ІПК №869/ІПК/26-15-24-01-13-08 від 22 лютого 2024 року)

Платник податків – громадянин України у зверненні повідомив, що змінив своє місце постійного проживання та 12 місяців разом із родиною мешкає в Австрії, у зв’язку з чим набув статусу податкового резидента цієї країни. Водночас він зареєстрований фізичної особою – підприємцем – платником єдиного податку в Україні та отримує дохід від інформаційних послуг та надання в оренду нерухомого і рухомого майна.

Через це платник податків просить надати роз’яснення щодо того, які податкові зобов’язання виникають у нього в Україні, зважаючи на статус податкового резидента Австрії, та в якій країні йому треба сплачувати податки з доходів від підприємницької діяльності з джерелом походження з України.

Податкові органи України зазначають в ІПК, що достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності. Відповідно до глави першої розділу ХIV ПКУ, фізичні особи, які зареєстровані підприємцями згідно із законодавством України, є резидентами України і на них поширюється дія норм ПКУ щодо оподаткування підприємницької діяльності. Отже, дохід, отриманий фізичною особою – підприємцем від підприємницької діяльності з джерелом його походження з України підлягає оподаткуванню в Україні.

Коментар «Делойт». Податкові органи України не змінили свою позицію щодо визначення податкового статусу фізичних осіб, які зареєстровані як ФОП в Україні і при цьому перебувають за кордоном більшу частину звітного року. Таких осіб прийнято вважати податковими резидентами України, незважаючи на інші обставини (наприклад те, що особа перебувала разом із сім’єю за кордоном більше 183 днів у звітному році).

Через це ми завжди рекомендуємо нашим клієнтам ліквідувати ФОП в Україні у разі зміни країни проживання, для того щоб уникнути конфлікту між двома країнами щодо податкового статусу та подвійного оподаткування ФОП-доходу.

Зверніть, будь ласка, увагу на те, що українські податкові органи також вважають, що якщо фізична особа, яка зареєстрована як ФОП в Україні і перебуває на спрощеній системі оподаткування, змінює свою податкову резидентність (не є надалі резидентом України), існує ризик переведення такої особи на загальну систему оподаткування із застосуванням ставок 18% ПДФО та 1,5% ВЗ.

Судова практика

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду щодо стягнення податкового боргу

(Постанова від 22 січня 2024 року у справі №440/5764/22)

Відповідач (платник податку) звертається з апеляційною скаргою до суду з проханням скасувати рішення Полтавського окружного суду від 7 листопада 2022 року, який задовольнив вимоги адміністративного позову ГУ ДПС у Полтавській області щодо стягнення з відповідача податкового боргу в розмірі:

- 97 008,84 грн за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування»;
- 8 084,07 грн за платежем «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».

Відповідач стверджує, що заявлені ГУ ДПС у Полтавській області вимоги виникли у 2016 році, податкові повідомлення-рішення за ними складено 23 квітня 2019 року, а до Полтавського окружного адміністративного суду позивач звернувся лише у липні 2022 року. У зв’язку з цим, серед іншого, на думку відповідача, строк звернення до суду було пропущено, тому податковий борг не підлягає стягненню.

Посилаючись на норми ПКУ, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення першої інстанції треба залишити без змін, з підстав, зазначених нижче.

Згідно з п. 102.4 ст. 104 ПКУ, у разі, якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою в самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Окрім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року №533-IX внесено зміни до ПКУ, зокрема встановлено, що зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ до кінця карантину. Запроваджений з 12 березня 2020 року карантин не переривався і тривав до кінця 2022 року, згідно з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Зважаючи на викладене вище, Верховний Суд дійшов висновку, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, а тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Коментар «Делойт». На період з 18 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинився перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПКУ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 на всій території України з 1 липня 2023 року було скасовано карантин. Проте на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснювалося з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Отже, на період дії воєнного стану також зупиняється перебіг строків давності, визначених податковим законодавством. Простими словами, це означає, що період воєнного стану не враховується під час розрахунку строків давності для цілей притягнення платника податків до відповідальності, якщо він порушив законодавство. Саме тому суд постановив, що перебіг 1095-денного строку зупинився 18 березня 2020 року, тому не можна вважати, що позивачем пропущено строк давності для звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду щодо зарахування іноземного податку, сплаченого з дивідендів, нарахованих компанією-нерезидентом

(Постанова від 1 лютого 2024 у справі №520/1400/22)

Фізична особа просить визнати протиправною та такою, що суперечить Податковому кодексу, надану їй індивідуальну податкову консультацію. В згаданій ІПК особа поставила податковій такі запитання:

• Чи зараховується, відповідно до п. 13.4 і п. 13.5 ст. 13 ПКУ, сума податку на дохід підприємств, що сплачується компанією-резидентом Латвійської Республіки за межами України, базою оподаткування якого є дивіденди, виплачені фізичній особі – резиденту України, під час розрахунку податків та зборів в Україні вказаною фізичною особою – резидентом України за умови наявності довідки від державного органу Латвійської Республіки, уповноваженого справляти податок на доходи підприємств, про суму сплаченого податку та про базу та/або об’єкт оподаткування?
• Чи підлягає, відповідно до п. п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ, зменшенню сума річного податкового зобов’язання фізичної особи – резидента України на суму сплаченого в Латвійській Республіці податку на дохід підприємств, який був сплачений компанією-резидентом Латвійської Республіки з дивідендів, що виплачуються на користь такої фізичної особи – резидента України?

Податкові органи дійшли висновку, що оскільки податок на доходи підприємств сплачується юридичною особою – резидентом Латвійської Республіки, а не фізичною особою, то підстав для врахування зазначеного податку під час розрахунку податкових зобов’язань платників податку на доходи фізичних осіб – резидентів України немає. При цьому сума латвійського податку не може перевищувати суму податку, розраховану відповідно до законодавства України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду позов задоволено частково, а згадану ІПК визнано протиправною. Не погодившись із таким рішенням, відповідач (ДПС України) звернувся з апеляційною скаргою з проханням скасувати рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишив скаргу без задоволення через такі підстави.

Суд наголошує на тому, що системний аналіз наведених положень Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, ст. 13 та п. п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ, передбачає, що для застосування зменшення суми річного податкового зобов’язання платника податків – фізичної особи на суму податків, сплачених за кордоном (використання знижки у вигляді кредиту проти податку на доходи фізичних осіб), необхідною умовою є те, щоб податок за законодавством Латвійської Республіки був сплачений (зокрема, шляхом вирахування з доходу) з того ж доходу платника податків, який підлягає оподаткуванню і за законодавством України.

Наявності будь-яких додаткових умов, таких як ідентичність, подібність суті податків тощо, ані положення Конвенції, ані положення ПКУ не вимагають.

Таким чином, суд визнав ІПК такою, що суперечить Податковому кодексу, оскільки в Конвенції немає умови про сплату одного і того ж виду податку для зарахування податкових зобов’язань, сплачених із дивідендів від іноземної компанії.

Коментар «Делойт». У зазначеному рішенні апеляційний суд наголосив на тому, що для зарахування податку, сплаченого за межами України, єдиною умовою є те, щоб податок за законодавством певної країни був з того ж доходу платника податків, який підлягає оподаткуванню і за законодавством України. Тому початкова позиція податкових органів стосовно того, що податок, сплачений з такого доходу має бути ідентичного виду (податок на доходи фізичних осіб та військовий збір), не відповідає закону.

Звертаємо вашу увагу на те, що відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Як спеціалісти «Делойт» можуть допомогти?

«Делойт» має одну з найсильніших податкових практик в Україні, а також команду податкових експертів та адвокатів із багаторічним досвідом. Ми пропонуємо централізовану систему надання послуг із залученням спеціалістів компанії «Делойт» у різних країнах і з одним центром координації. Наша команда зможе надати такі послуги:

• консультування фізичних осіб з питань оподаткування в Україні та за кордоном;
• підготовка декларацій з податку на доходи для фізичних осіб;
• підтримка клієнтів у комунікації з податковими та іншими державними органами України;
• допомога зі сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
• допомога в питаннях пенсійного забезпечення та сплати єдиного соціального внеску;
• аналіз на предмет набуття чи втрати статусу податкового резидента України чи іншої країни та оподаткування доходів з джерелами походження з різних країн;
• застосування податкових кредитів та знижок.

Якщо у вас є будь-які запитання стосовно оподаткування доходів фізичних осіб в Україні або вам необхідна консультація, будь ласка, зв’яжіться з нашою командою експертів, які із задоволенням дадуть відповіді на всі ваші запитання.

Підписуйтесь на наш телеграм-канал Deloitte Ukraine Voices! Тут ми регулярно публікуємо авторські новини, статті, подкасти та інші матеріали. Почуйте голоси експертів.