Податкова амністія: як вона вплине на сімейний бізнес, якщо буде запроваджена в Україні?

Прихильники амністії сподіваються на успіх, апелюючи до досвіду Італії чи США. Але, на мою думку, варто порівнювати український кейс скоріше з Росією чи Грузією. Ось чому.

Близько року тому зареєстрували кілька законопроектів про податкову амністію. Наразі фахівці активно обговорюють можливі варіанти нового проекту, котрий, як очікується, буде поданий на голосування до Верховної Ради найближчим часом. В Україні ще жодного разу не проводились подібні процедури, а досвід інших країн варіюється від «дуже успішно» до «провально». Тож варто з’ясувати, які переваги податкова амністія може дати українському сімейному бізнесу, а це близько 90% приватного бізнесу, чим вона може відлякувати українських платників податку та якими можуть бути наслідки для економіки країни.

Почнімо з того, що в теорії податкова амністія — це одноразова акція держави, коли певним категоріям осіб надається дозвіл звільнити від податків певні доходи, яких вони раніше не задекларували і не оподаткували, протягом обмеженого проміжку часу. При цьому декларанти сплачують державі фіксований податок від «амністованої» суми доходів.

Існує також «амністія капіталів», яку часто плутають з податковою амністією, хоча спрямована вона більше на легалізацію активів, які були свого часу придбані і некоректно задекларовані чи зовсім не задекларовані, а не на «пробачення» несплачених податків.

Переважна більшість тих амністій, які відбулися у світі за останні 20 років, — це гібрид амністій податків та капіталів. І в Україні найімовірніше нам теж варто очікувати на «амністію-гібрида».

Цікаво, що ніхто не вживає в законопроектах терміну «амністія капіталів», адже це може бути не дуже прийнятним для міжнародних фінансових установ, у партнерстві з якими зацікавлена Україна.

Ще одна дуже важлива риса «амністій» полягає в тому, що платники податків зазвичай не просто отримують можливість легалізувати свої кошти, а ще й звільняються від кримінальної відповідальності за те, що не сплатили податків протягом попередніх податкових періодів.

Отже, що ж відбувається в Україні? Близько року тому було зареєстровано декілька проектів, в одному з яких амністію назвали «спеціальним декларуванням». Цим законопроектом пропонувалося дозволити, щоб неоподатковані раніше доходи були звільнені за умови одноразової сплати податку — 2,5%, 5% або 10%. Пропонувалися деякі спеціальні умови, наприклад, щоб претендувати на амністію, платникам слід було спочатку перерахувати в Україну відповідні кошти та розмістити їх на рахунках в українських фінансових установах.

Майже одночасно з’явився інший законопроект про одноразове добровільне декларування. Він теж передбачав, фактично, податкову амністію, тому що пропонував звільнити від податку раніше не оподатковані кошти і теж за пільговою ставкою 9%. Але основною метою була не амністія, а прагнення зафіксувати активи людей, та вже потім запровадити контроль за витратами громадян. Отже, законопроект був класичним гібридом податкової амністії та амністії капіталів.

Зараз, згідно з публічною інформацією, текст нового проекту вже узгоджено, але у Верховній Раді він ще не зареєстрований, тому ми знаємо лише про деякі його риси. Пропонується провести амністію протягом 9 місяців 2021 року, і, начебто, базова ставка податку складатиме 5%, для активів за кордоном — 9%, а для готівки — 18%.

Що від амністії отримує держава і чим вона ризикує?

Вважається, що основним стимулом до амністії у світовій практиці є незадовільний стан державних фінансів. Замість того, щоб працювати над відловленням неплатників і намагатися забрати в них все, що вони не сплатили, держава фактично говорить: «Поділіться чим можете, а ми вас за це частково пробачимо».

З огляду на поточну ситуацію в Україні скоріше за все мотивація є саме такою — розмір бюджетного дефіциту досить значний, і, якщо амністія допоможе поповнити державну скарбничку хоча б на кілька мільярдів гривень, вона може бути виправданою.

Але це короткостроковий інтерес. Держава отримує єдину вигоду від амністії: протягом досить короткого проміжку часу (конкретного бюджетного року) вона матиме додатковий фінансовий зиск. Але в довгостроковій перспективі амністія — річ неоднозначна, адже вона погано впливає на суспільну мораль. Сумлінні платники податків можуть бути демотивовані - в Україні і без цього традиційно низький рівень довіри до органів державної влади, і навряд пільга тим, хто раніше ухилявся від податків, сприятиме покращенню ставлення «чесного» бізнесу до влади. Після амністії багато хто зможе остаточно сказати: «Я податки не платив, не плачу і не платитиму, адже все одно рано чи пізно все спишуть — оголосять чергову амністію».

Які плюси отримує бізнес?

Наше життя зараз швидко змінюється, і змінюються бізнеси, які раніше спокійно працювали «в чорну». 20 років тому ніхто не хотів платити податків взагалі, а зараз переважна більшість вже погоджується на «розумні» податки, відчуваючи свою відповідальність перед суспільством. У свою чергу платники мають і свої вимоги — прозорість, однакові «правила гри» та відсутність свавілля з боку фіскальних органів.

Багато хто з українських бізнесменів, припинивши «чорні» практики, хоче інвестувати за кордон — але в цивілізованих країнах банки, аудитори та консультанти, а також різноманітні регулятори просять підтвердити джерела походження коштів, заглядаючи іноді в минуле на 10−20 років. І багатьом наших співвітчизникам, чий бізнес раніше був не зовсім прозорим, зараз важливо отримати «індульгенцію» — пробачення від держави, щоб сміливо звітувати про чесно зароблені кошти.

Також певний вплив на інтереси бізнесу мають обмеження на готівкові розрахунки. Переведення готівки у банківську систему вимагатиме її «відбілювання», і в цьому амністія теж може допомогти.

Які переваги несе податкова амністія для сімейного бізнесу?

У багатьох родинах чинний «патріарх» бізнесу зацікавлений в тому, що його діти успадкують цей бізнес і будуть його вдосконалювати. І вдосконалення відбувається вже зараз: те, що було засноване у 90-тих роках минулого століття і за тодішніми бізнес-практиками, зараз вже часто-густо працює законно та прозоро. Власники відправляють своїх дітей на навчання за кордон і сподіваються, що коли представники наступного покоління стануть «до керма», вони керуватимуть бізнесом крізь призму нових стандартів та цінностей. Нинішні «капітани» сімейного бізнесу зацікавлені в тому, щоб діти й онуки перейняли їхню справу вже без «чорного кеша» та ризиків руйнування державними органами через «гріхи минулого».

Отже, амністія може бути правильним та корисним кроком на шляху до прозорості.

Ще один момент — якщо бізнес не ухиляється від податків і не приховує виручку «в тіні», його справжня фінансова звітність буде більш привабливою для банків, партнерів та потенційних інвесторів, а отже збільшаться можливості для доступного фінансування.

Також слід пам’ятати — прозорість фінансів додає бізнесові юридичної захищеності.

Уявімо собі «бізнес за старими правилами»: частина активів знаходиться не у власності родини, а на номінальних власниках, частина коштів — готівка, і в такому випадку можливість бізнесу функціонувати залежить виключно від здоров’я та дієздатності «патріарха», який цим бізнесом керує. Будь-яка проблема, що станеться з ним, може все зруйнувати, тому що в дітей не буде ефективних механізмів контролю. І навпаки, прозора структура власності, задекларовані та легальні активи і кошти нададуть прийдешньому поколінню можливість перебрати на себе керівництво бізнесом з найменшими ускладненнями.

Ризики для сімейних компаній

Одна з найбільших проблем України — суцільна недовіра. Зокрема недовіра до влади в цілому, особливо з боку бізнесу. Бізнес не вірить в те, що існуючі правила гри не зміняться завтра.

Окремо слід згадати про недовіру до правоохоронних органів. Це важливо, адже навіть якщо в законі буде сказано, що не можна притягати до кримінальної відповідальності особу, яка взяла участь в амністії, ми все одно розуміємо, що неоподатковані кошти не беруться з повітря. За ними стоїть зазвичай не просто несплата податків, але й якісь інші дії, що можуть розглядатись владою як злочинні, і є ризик того, що правоохоронці використають таку можливість. Також існує ризик того, що «під прес» потраплять контрагенти чи бізнес-партнери підприємця, який пішов на амністію.

Враховуючи те, що українські суди також не користуються повагою громадян та бізнесу і аж ніяк не є гарантами закону та справедливості, багато хто з потенційних учасників амністії може врешті-решт вирішити не ризикувати і залишити кошти «в тіні».

Дехто з українських підприємців може боятися реакції закордонних бізнес-партнерів чи банків. Уявіть собі ситуацію, коли українець, який прагне засвідчити свою надійність та респектабельність, буде в якості джерела походження коштів надавати довідку про те, що бізнес пройшов податкову амністію в Україні. Наша держава і без цього вважається «високоризикованою», і не завжди з нашими резидентами радо співпрацюють. «Амністовані» кошти можуть остаточно переконати іноземця не працювати з відповідним українським інвестором.

Якого ефекту варто очікувати від податкової амністії?

Перша амністія — це одноразова акція. Принесе вона якісь кошти державі чи ні — невідомо, але у випадку успіху подібні акції іноді стають в різних країнах періодичними. Деякі держави проводять амністії з інтервалом у 5−10 років та з різним рівнем успішності.

До речі, прихильники амністії сподіваються на успіх, апелюючи до досвіду Італії чи США. Але, на мою думку, варто порівнювати «український кейс» скоріше з Росією чи Грузією, де амністії, які нещодавно відбулися, оцінюються від «не зовсім вдало» до «провально». Основною перешкодою виявилася саме недовіра людей до державних органів.

У будь-якому випадку податкова амністія — лише один з елементів для покращення бізнес-клімату, і це покращення неможливе без реформи судів та правоохоронних органів, без стабілізації податкової системи, привабливих ставок оподаткування і меншого втручання фіскалів у життя бізнесу. Інакше залишаться страх та недовіра, і будь-яка амністія буде приреченою від початку.

Джерело: НВ Бізнес