Життя в «Делойт»

Подорожі делойтівців до США

Історія перша. Кремнієва долина

На початку 2017 фінансового року кожний делойтівець обрав один із трьох стратегічних пріоритетів нашої компанії, якому хотів би присвятити свій час протягом наступного року. В грудні Андрій Булах запропонував усім розповісти, що вже досягнуто з обраного пріоритету. Автори історій, які зібрали найбільше вподобань серед делойтівців, отримали призи: wow-подорожі до США. Першим розповідає Владислав Бєлік

Мене звати Влад і я був у столиці ідей, технологій та інновацій — Кремнієвій долині.

Інновації — це друге ім’я цієї місцевості. Вже у Сан-Франциско ти бачиш неймовірну кількість електрокарів та гібридів (на око – близько 40%). Автомобілі Tesla на вулицях міста – більше як природний транспорт, аніж розкіш. На кожній заправці є чарджер на сонячній батареї.

Сонячні панелі на дахах будинків — звична річ. Спокійно собі їздять безпілотні машини Uber, як у нас жовті тролейбуси.

Щоправда, людина не завжди морально готова до стрімкого технологічного прогресу. Тож у США ухвалили закон, який забороняє автівкам їздити без водія. Як же тоді безпілотні таксі, запитаєте ви. А дуже просто: на місці водія сидить людина, але вона не кермує. Цікава робота, правда? :)

У Кремнієвій долині спочатку я відвідав Стенфордський університет. Саме на його величезній території, яку засновник Леланд Стенфорд заборонив продавати і яку почали здавати в оренду, стали зароджуватися перші високотехнологічні компанії. Однією з перших була Hewlett Packard. Її офіс розташовувався в гаражі звичайного приватного будинка. Будинок, до речі, сьогодні здається як апартаменти всім охочим.

Наступною зупинкою стала невелика компанія — Apple (може, хто чув). Це гігантська територія, де всюди ростуть дерева, на яких замість яблук виростають айфони…. Добре, добре, такого я там не бачив :) Але кількість людей на сігвеях, гіроскутерах та інших засобах пересування просто зашкалювала.

Найбільше вразив головний офіс Google. Це як високотехнологічне окреме місто. Безліч парків, гральних майданчиків та різноманітних зручностей для співробітників (зокрема, де можна безкоштовно поїсти). Є навіть свій динозавр.

Усюди розкидано близько 2000 велосипедів, які можна брати і їхати куди завгодно. Потім просто лишаєш велосипед на землі, а спеціально навчені люди ставлять його на місце. Головне — не кинути зовсім посеред дороги.

В музеї Intel я побачив той самий кремній, що дав назву Долині. Її також знають як Силіконову, проте це переклад не зовсім того слова (кремній – silicon, силікон – silicone). Кремній сьогодні вирощують штучно. Виростає чорний циліндр висотою близько 40-60 см. Дуже схожий на скло.

Потім його розрізають на тонкі (які тільки можна уявити) диски і використовують для виготовлення мікропроцесорів. До речі, щоб побачити повну архітектуру мікропроцесора, потрібно збільшення в мікроскопі, за якого можна роздивитися бактерії. Але бактерій там немає, все виготовляється в умовах абсолютної стерильності.

Можна сказати, що розвиток технологій Intel — розвиток комп’ютерних технологій взагалі.

Цікавим місцем виявився офіс невеликої компанії, яка розвивається — Knightscope. Хоча, якщо компанія базується у Кремнієвій долині (де оренда, звісно, космічно дорога), то вона вже досягла немало і невеликою її можна назвати умовно. Knightscope займається розробкою роботів для поліції США. Очікується, що такі роботи будуть визначати злочинців за їхньою поведінкою. Кілька цих створінь саме «гуляли» навколо офісу компанії – вони дуже схожі на R2-D2 зі StarWars. Принаймні пищать так само. Після спілкування з цим технологічним дивом мене не заарештували — отже, перевірку пройшов успішно :)

Що вам сказати, інновації — це класно. Ставлю величезний лайк!