«Делойт» виграв у Верховному Суді прецедентний податковий спір

Наприкінці вересня Верховним Судом України було винесене рішення у спорі, де «Делойт» представляв інтереси клієнта.

Один із найбільших ритейлерів одягу, взуття та аксесуарів придбавав товари у материнської компанії-нерезидента під її торговою маркою. Українська компанія не сплачувала роялті за використання ТМ свого засновника згідно з внутрішньою політикою групи. Податкові органи визнали це заниженням доходу за безоплатне користування ТМ та донарахували дохід у розмірі 4% від виручки компанії.

Спільна команда адвокатів та податкових консультантів «Делойт» в Україні, до складу якої входили: Дмитро Павленко, Андрій Поліщук, Михайло Колядінцев та Роман Макарчук, супроводжуючи спір у судах всіх інстанцій, довела, що підхід податкових органів був некоректним.

З ключових моментів суд підтвердив, що:

• Податковий Кодекс та стандарти бухгалтерського обліку не передбачають нарахування доходу від безоплатного користування торговими марками.
• Підхід податкових органів до оцінки такого доходу, зокрема використання стандартів оцінки, був необґрунтованим.

Андрій Поліщук, директор податково-юридичного департаменту «Делойт» в Україні, зазначив, що питання встановлення оплати за користування нематеріальними активами є актуальним для багатьох виробничих та торгових компаній. Рішення щодо вартості користування ТМ залежить від бізнес-моделі компанії, особливості окремого бізнесу, а також потребує детального аналізу з погляду трансфертного ціноутворення.

На думку Андрія Поліщука, суд вкотре підтримав право сторін операції визначати вартість господарських операцій самостійно, а також необхідність детального вивчення чинного законодавства та фактичних обставин справи з боку податкових органів під час податкової перевірки.

Дмитро Павленко, партнер та голова юридичної практики «Делойт» в Україні, коментуючи підстави задоволення позову, додав, що інший важливий висновок суду – будь-яка податкова інформація, яка наявна в базах податкових органів, має лише інформативний характер та не є належним доказом у судовій справі.