«Антивірусні» закони для бізнесу: навала надомників та форс-мажор для всіх (частина 2)

Верховна Рада України 17 березня 2020 року на позачерговому засіданні внесла зміни до деяких законодавчих актів України, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також на лібералізацію податкового законодавства. Того ж дня президент підписав відповідні Закони України №530-IX та №533-IX.

Карантинний турбо-режим працює, його слід вмикати знов

Ми вітаємо будь-які кроки держави на підтримку бізнесу в цей час, а також відзначаємо їх швидкість. Потрібні рішення приймались та вводились в дію впродовж днів та навіть годин. Парламент довів, що може так працювати, коли необхідно, і ми будемо посилатись на цей прецедент, вимагаючи більш рішучої підтримки бізнесу. Тут хочемо лише одну мить помріяти про те, як могло б виглядати законодавче поле для підприємницької діяльності в Україні, якби народні обранці працювали над ним з таким завзяттям та в такому темпі не лише на минулому тижні, а, скажімо, завжди. Відсутність деяких реформ серед тих, які бізнес чекає роками та навіть десятиліттями, в умовах карантину стане особливо відчутною. Наприклад, проект Закону «Про внутрішній водний транспорт» (до роботи над яким причетні автори цього матеріалу) все ніяк не змінить аналогічний статут СРСР 1955 року (чинний!) та не лібералізує річкові перевезення. Про стабільність та диверсифікацію ланцюжків поставок як елемент безпеки держави в умовах пандемії говорити немає потреби, але для відповідних структурних змін (нажаль) немає часу.

Прийняті закони надали деякі послаблення в сферах податків, перевірок, адміністративних, трудових та договірних правовідносин. Зміни виглядають корисними, але насправді вони фрагментарні та недостатні. Другою хвилею регулятори мають вжити більш рішучі «антивірусні» заходи для бізнесу.

І. Нові правила

Спочатку розглянемо нові правила, прийняті антикризовим Законом №530-IX, та оцінимо їх вплив на поточну діяльність компаній.

Глобальний форс-мажор

Закон розширив формальний перелік форс-мажорних обставин, додавши до них «введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України». Новела додає ясності по темі, хоча насправді форс-мажорної революції не відбулось.

По-перше, в одній з попередніх статтей ми зазначали, що і раніше були підстави посилатись на карантин (за сукупністю обставин) як на форс-мажор. Відповідно до ст. 1 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин вводився постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211, а тому є підстави кваліфікувати цей адміністративний захід як ті самі «обмежуючі дії влади», або «нормативні акти, рішення, вимоги державних органів», що згадуються у договірних пунктах про форс-мажор. І ця позиція зберігає актуальність, адже Закон №530-IX набув чинності з дня опублікування (17 березня, через шість днів після запровадження карантину) та не має зворотної сили.

По-друге, ця зміна (внесена у визначення форс-мажору у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні") буде мати вирішальне значення, перш за все, для випадків, коли відповідно до договору ТПП України має засвідчити форс-мажорні обставини. Сама ТПП оцінює новелу як таку, що «спрощує посилання на форс-мажорні обставини суб’єктів господарювання».

Викликає хвилювання, що парламент, відкривши всім охочим двері до ТПП, не спростив процедуру отримання бажаних сертифікатів. Хоч би лавина звернень не стала форс-мажором для самої палати. Але вона реагує розумно та, під впливом поточних обставин (ніяк не раніше), приймає рішення у бік цифровізації процедурі: «за рішенням керівних органів ТПП в Україні, враховуючи складну ситуацію в якій опинились більшість суб’єктів господарювання на території України у зв’язку з введенням карантину, з метою спрощення процедури подачі встановленої заяви з мінімальним пакетом документів (копія договору, копія наказу (розпорядження) та повідомлення (сповіщення іншої сторони) може здійснюватись відправлення в електронному варіанті на офіційні електронні адреси відповідних ТПП». Хоч і під впливом «складної ситуації», але ми все ж таки потроху діджиталізуємось.

Під згаданими наказом/розпорядженням розуміємо документи, якими, відповідно до іншої поради ТПП, слід оформлювати документальне призупинення діяльності у відповідній сфері суб’єктам господарювання, які не можуть виконувати зобов’язання у зв’язку з форс-мажорними обставинами, в тому числі карантину.

Правила про форс-мажор набули чіткості, але наша принципова порада залишається незмінною: не доводьте до форс-мажору. Домовтесь про розумні зміни до умов договору, які зроблять їх більш гнучкими та дозволять виконати з відстрочкою, в інший спосіб тощо. В стані форс-мажору, як правило, опиняється лише одна сторона договору, яка не може виконати свою частину зобов’язань за ним, та має таким чином захиститись від претензій з боку іншої сторони. Але сьогодні форс-мажор настав для всіх суб’єктів господарювання на планеті Земля. Ситуація потребує консолідації зусиль на боротьбу зі спільним глобальним ворогом, а не їх розпорошення на договірні конфлікти.

Дистанційна робота, безперервно з 1981 року

Закон №530-IX встановив, що «роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома». Ця норма насправді є важливою зміною, яка формалізує фактичний стан багатьох компаній, що практикують віддалену роботу вже давно, а особливо – впродовж карантину. Лише він виявив для багатьох чергову відсталість нашого пост-радянського трудового законодавства: ситуативна робота на дому, яку сьогодні змушені виконувати багато хто з нас, не була передбачена законом! В докарантинну епоху для цього необхідно було укладати архаїчний трудовий договір із надомником (ми все ще зустрічаємо його на практиці, а Держпраці продовжує «рекламувати» цей вид договору як єдиний спосіб оформити дистанційну роботу). Або цивільно-правовий договір (айтишники виявились найбільш підготовленими до карантину?).

Тобто з консервативної точки зору масове відправлення працівників офісів «додому» потрібно було оформляти змінами до чинних трудових договорів або їх переукладенням на договори про надомну працю. Але це «беззаконня» якщо і мало місце, то тривало декілька днів. Вищезгадана зміна прямо узаконила поточну ситуацію. Хіба що невизначеним залишається питання про те, наскільки обов’язковий характер носить «доручення» роботодавця. Якби в новому Законі застосували більш імперативний термін «наказ /розпорядження» (як у решті норм КЗпП), це давало б можливість більш рішуче звільняти офіси та притягати працівників до дисциплінарної відповідальності (ст. 139, 147 КЗпП) за можливий вчинок, який вже став інтернет-мемом: за самовільне з’явлення на роботі. У випадку з «дорученням» дисциплінарна відповідальність за його невиконання залишається під питанням.

Якщо ж ви вирішили попрактикувати трудовий договір з надомниками, він є цілком легальним та детально регулюється Положенням про умови праці надомників, затвердженим Постановою державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 29.09.1981 №275/17-99. Ми перевірили, цей нормативний акт (який зберігає свою чинність в Україні з 1981 року), жодним чином не обмежує працівників у виборі засобів зв’язку для спілкування з роботодавцем (фактично урівнює популярний Whatsapp з більш формальним Skype for business), а також не містить жодних заборон щодо соціальних мереж.

Ніхто цього не побачить: заборона планових перевірок бізнесу

Можливі формальні помилки бізнесу при прийнятті термінових рішень в перші дні карантину, в трудовій сфері зокрема, можуть бути знівельовані мораторієм на державні перевірки. На період карантину або обмежувальних заходів закон заборонив проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Деякі органи вирішили «не діяти» більш рішучо. Так, більшість регіональних управлінь Держпраці повідомили про тимчасове призупинення на період карантину не лише планових, а й позапланових інспекцій. Однак підкреслюємо, що формально позапланові перевірки ніхто не забороняв. Хоча їх фактичне проведення під час карантину під сумнівом, адже контролери, в принципі, теж мають сидіти вдома.

«Експати» мимоволі

Карантин суттєво вплинув на міжнародну мобільність талантів. Тепер до іноземців, які не змогли виїхати з України або подати документи на продовження строку перебування в Україні чи обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання, не застосовується адміністративна відповідальність, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину.

Мова йде про штрафи, встановлені ст. 203 КУпАП, а також про відповідальність за статтями 26, 30 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» - примусове повернення і видворення. Як би хто не хотів, щоб його «примусово» повернули на батьківщину.

З дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних послуг та строків їх надання. Це стосується отримання/подовження посвідки, візи, дозволу на працевлаштування тощо. За поданими документами до строку очікування тепер додається час карантину. Але ми всі чекаємо, не лише «експати».

ІІ. Яка додаткова регуляторна підтримка необхідна бізнесу?

Закон №530-IX надав бізнесу деякі послаблення, але насправді вони фрагментарні та недостатні. Другою хвилею регулятори мають вжити більш рішучі «антивірусні» заходи. Це, зокрема, тотальна легалізація цифрових процесів, лібералізація трудового законодавства та його адаптація до умов карантину, відкладення другорядних вимог корпоративного комплаєнсу. Поговорим про це детальніше.

Тотальна легалізація цифрових процесів

По-перше, держава має розробити комплексний план заходів щодо цифровізації економіки та стимулювання електронного документообігу (ЕДО) в усіх можливих правовідносинах. Цілий ряд законів вже створив підґрунтя для цього, справа лише за підзаконними актами та практичною реалізацією. Це, в першу чергу, B2B (договори та первинна документація он-лайн), будь-яка B2G звітність, цифровий нотаріат, електронний суд. Вирішальною може стати роль малопомітної на сьогодні Мінцифри.

Наголошуємо на нашій комплексній пропозиції щодо B2B та B2G:

• спросити процедуру видачі ЕЦА віддалено 24/7 без фізичної присутності отримувача;
• тимчасово прирівняти в правовому статус всі типи електронних ключів (для спрощенця процедури подачі звітності в усі контролюючі органи та обміну документами між підприємствами);
• створити умови для інтероперабельності та роумінгу між надавачами послуг ЕДО (для уніфікації обміну документами)
• розширити фунціонал B2G ЕДО (наприклад, дозволити подачу інформаційних листів із електронними відмітками про прийняття);
• невідкладно: якщо в період карантину договори та первинні документи оформлені в електронній формі з урахуванням вимог чинного законодавства, це не буде самостійною підставою для визнання господарських операцій нереальними, неналежно оформленими, або підставою для їх перекваліфікації при подальших податкових перевірках.

Також відсутній як явище міжнародний B2B ЕДО, оскільки не запрацював на повну Закон «Про електроні довірчі послуги». Немає визнання українських та іноземних сертифікатів відкритих ключів та електронних підписів. Воно дозволить українським та зарубіжним контрагентам використовувати локальні засоби е-ідентифікації через їх взаємне визнання (без таких проблемних сьогодні міжнародних посилок з паперовими договорами та без їх «безправних» скан-копій). Також необхідні міжнародні договори про визнання схем електронної ідентифікації. Прикро, якщо самоізоляція цілих держав унеможливить цей процес, але буде дуже символічно, якщо робота над цими міжнародними угодами та їх підписання зможуть відбутись он-лайн.

Реформа трудового законодавства

Регулювання трудових правовідносин потребує рішучої лібералізації (очікуваний усіма інвесторами сучасний проект Трудового кодексу, який постійно «не на часі» як непопулярний серед виборців). А також адаптації до можливого довготривалого режиму віддаленої роботи для багатьох груп працівників. Бізнес має отримати можливість гнучко та швидко змінювати умови праці, скорочувати робочий день, відправляти у обов’язкові відпустки та вводити простій, працівники – зберегти відповідні гарантії щодо оплати праці та збереження робочого місця.

Другорядний комплаєнс не на часі

Мають бути переглянуті численні другорядні вимоги щодо корпоративного комплаєнсу та відкладені відповідні дедлайни. Рада зробила одне таке послаблення, але воно стосується…виконання публічними особами антикорупційних заходів: особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які мали подати декларацію за минулий рік до 1 квітня, у 2020 році подають її до 1 червня. А хто не впорається до 1 червня, все одно звільняється від відповідальності. Якщо є приклад такої турботи про чиновників, його варто негайно розповсюдити на бізнес.

Мережею шириться фото лікарів із закликом: «ми залишаємось в лікарні заради вас, залишайтесь вдома заради нас». Відбувається консолідація суспільства на підтримку професії, що стала критично важливою. Лікарі рятують життя в лікарнях, а хто допоможе врятуватись бізнесу (який, в свою чергу, зможе надати, можливо, вирішальну підтримку нашій многостраждальній медицині)? Успішне проходження підприємницького карантину наразі залежить від багатьох факторів, серед яких належне виконання договорів та фінансова дисципліна, ефективна перебудова бізнес-процесів на віддалені, вчасне прийняття складних рішень та їх законність. Цей виклик беруть на себе, зокрема, керівники, фінансисти та юристи компаній.

Однак, ніхто також не відміняв численних регуляторних вимог, які держава поставила раніше, ніж оголосила карантин, і для виконання яких теж потрібний такий цінний сьогодні людський ресурс згаданих фахівців.

Це, наприклад, оновлені правила фінансового моніторингу, які запрацюють вже 28 квітня (Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом…»). Банки, фінансові компанії, нотаріуси, юридичні компанії та інші суб’єкти обов’язкового «фінмону» мають виконати низку додаткових нормативних вимог. З новими правилами законодавець запровадив і нові штрафи.

Це також нові вимоги Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для багатьох компаній публікувати річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом на своєму веб-сайті не пізніше 1 червня року, знов зі штрафами за невиконання. Цей закон також передбачає, що деякі суб’єкти мають подавати фінансову звітність в єдиному електронному форматі. Але не було враховано технічний стан системи. В грудні 2019 року Комітет з управління системою фінансової звітності рекомендував регуляторам внести зміни до своїх актів та не штрафувати компанії у 2020 році, оскільки вони фізично не можуть виконати цей обов’язок за 2019 рік. Під час карантину ситуація з неготовністю системи для збору фінансової звітності виглядає ще менш перспективною. На нашу думку, відстрочка на рівні закону – найкращий варіант негайного вирішення проблеми.

Вже гостро стоїть питання річних загальних зборів акціонерними товариствами, які необхідно провести до 30 квітня. НКЦПФР розробляє комплекс «антикризових заходів», які передбачають, що терміни оприлюднення річної фінансової звітності не будуть застосовуватися у 2020 році, а річні загальні збори можна буде провести до 31 грудня 2020 року або дистанційно. Можливість проведення електронних загальних зборів АТ вже передбачалась в законопроекті № 2493 «Про акціонерні товариства», однак, поки що це чергова нереалізована цифрова реформа.

Перелік можна продовжувати. Численні вимоги до бізнесу, як і випадок з відстроченими деклараціями чиновників, об’єднані однією ознакою: їх можна відкласти/послабити/скасувати, щоб зберегти ресурс для виживання, стабілізації, боротьби з коронавірусом та економічною кризою.

Автор висловлює подяку всій юридичній групі «Делойт», зокрема Вікторії Сидоренко, Михайлу Колядінцеву, Олексію Войчишину, Владиславу Кириченко, Роману Макарчуку, Анастасії Чуткій, Нікіті Варшавцю, Марії Скибі, а також Валентині Березкіній та Кирилу Лобачу за вагомий внесок та спільну віддалену роботу над статтею в умовах карантину.