Антивірусні заходи для суспільства: безконтактне правосуддя

Розповідаємо про суддів у стилі ню, електронний суд, адвокатську ЕЦП, онлайн-вироки на страту, безкінечне терпіння позивачів, їх анонімний клуб, а також пофантазуємо про суддів-андроїдів, які будуть мріяти про електроні мантії.

Суддя без мантії

У квітні 2020 року в бразильському штаті Амапа суддя з'явився на судове засідання без сорочки з пляшкою якогось напою, шокувавши усіх присутніх. Щоправда, суд відбувався онлайн, а герой дуже швидко вимкнув камеру і повернувся до засідання вже у звичному для судді вигляді. Відеозапис курйозного засідання з'явився у мережі і потрапив на сторінки видання New York Post.

З давніх часів форма судового процесу була настільки регламентована, що була схожа на релігійний ритуал. Перука, мантія з заячого хутра, молоток - всі ці атрибути повинні були викликати повагу у простого смертного, який прийшов до храму правосуддя. Проте в сучасному цивілізованому світі суд перетворився на державний сервіс з розв'язання спорів. У конкурентному бізнес-середовищі цей сервіс втрачає монополію та змушений конкурувати з медіацією, альтернативними недержавними судами й навіть з судами інших юрисдикцій. Неупередженість та професійність суддів, швидкість та ціна судового процесу, зручність доступу до правосуддя стали цінуватися набагато більше, ніж архітектурна велич храмів правосуддя, колір мантії судді та висота його перуки.

Пандемія тут, як і в багатьох інших випадках, стала каталізатором змін.

Цифровий шлях українського суду

Українські суди теж змінюються, притому не лише під час карантину. Важко уявити, але ще 15 років тому на інформацію про нові прецедентні рішення судів реально полювали, а однією з головних цінностей адвоката було знання судової практики у конкретній галузі, яке часто можна було здобути лише особистим досвідом. Співавтор статті, працюючи кореспондентом розділу про судову практику одного галузевого видання, витрачав чимало часу на пошук рішень судів у різних практиків.

Публічний Єдиний державний реєстр судових рішень вже виглядає буденно, але його створення було епохальною інновацією. Він дозволив багатьом юристам вчитися на найскладніших справах, а підприємцям - дізнатися багато нового про своїх бізнес-партнерів. Реєстр виник у 2006 році, позначивши одну з перших реформ публічності судочинства на пострадянському просторі.

Наступним кроком було надсилання судових повісток в SMS-повідомленнях та можливість створити адресу електронної пошти, через яку громадяни та бізнес мали б можливість вести комунікацію з судами в електронному вигляді. На жаль, якщо SMS-повістки стали звичним явищем, то надсилання судам електронних документів довелося відкласти.

Потім почалися відеоконференції. Однак вони були можливими тільки з приміщення іншого суду. Тобто, щоб взяти участь у судовому засіданні, представнику треба було завчасно подати відповідну заяву, прийти до суду, і в залі засідань у присутності секретаря засідання його підключали до засідання, яке відбувалось в іншому суді. Для цього в судах масово встановлювалося обладнання для відеоконференцій, тому сьогодні стаціонарну техніку мають майже всі суди України.

Зміни до процесуальних кодексів, які були внесені в грудні 2017 року, ввели ще й можливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза приміщенням суду, прямо з офісу чи з дому. Щоправда, передбачалося, що зв'язок буде проводитись лише через «електронний суд». Він мав стати системою, за допомогою якої можна обмінюватися з судом електронними документами, мати доступ до матеріалів справи, брати участь в судовому засіданні та багато іншого. Для запуску цієї системи українські суди були обладнані технічними засобами для відеоконференцій, а матеріали справ - відскановані.

Система тестувалась та мала бути введена в дію 1 березня 2019 року. Проте виявилось, що вона працює нестабільно, а навчанню судових працівників та матеріальному забезпеченню судів було приділено недостатньо уваги. Тому система трохи «зависла».

Ми теж тестували електронний суд. Він дозволяє звертатись до суду в електронному вигляді, але поки що має багато недоліків: вимагає використовувати свої шаблони для процесуальних документів та має вкрай обмежені можливості для редагування їх тексту; сторони справи мають доступ тільки до декількох документів з її матеріалів; багато судів відмовляють у прийнятті заяв через електронний суд, оскільки формально ця система ще не введена в дію.

Сподіваємось, такий довгий тестовий режим електронного суду дасть змогу зібрати всі «баги» і вдосконалити його інтерфейс та функціонал.

Стратити онлайн не можна помилувати

Неможливість працювати у звичному режимі через карантин змушує судову владу в усьому світі ставати більш діджиталізованою.

Закон № 540-ІХ, прийнятий 30 березня 2020 року, дозволив судам тимчасово, на час дії карантину, проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами суду, з використанням власних технічних засобів. Для цього представники можуть скористатися або системою, запропонованою Державною судовою адміністрацією, яка підтримує автентифікацію за ЕЦП адвоката як фізичної особи (фактично це програма зв'язку easyCon), або з дозволу судді - будь-яким іншим сервісом (Skype, Zoom, Teams тощо).

В Україні режим карантину не встановлював обмеження у роботі судових органів, проте фактично багато з них запровадили власні обмеження. Наприклад, судді намагалися переносити судові засідання на пізніші дати, Касаційний адміністративний суд Верховного суду приймав документи виключно через скриню для кореспонденції, Окружний адміністративний суд Києва ускладнив процедуру ознайомлення з матеріалами справи. Водночас вони шукали шляхи для вирішення проблем, які виникають у зв'язку з неможливістю живого спілкування з представниками сторін. Так, в Шостому апеляційному адміністративному суді нам запропонували надіслати електронною поштою клопотання про надання копій з матеріалів справи, відповідь на яке ми отримаємо електронною поштою з копіями запитуваних матеріалів.

Аналогічні наслідки карантину відчуваються у всьому світі. У Флориді, приміром, суддя Денніс Бейлі (Dennis Bailey) навіть опублікував інструкцію для адвокатів, де роз'яснює, як вдягатися та поводитися під час онлайн-слухань справи. В Сингапурі та Нігерії пішли далі: у травні 2020 року там були винесені смертні вироки в судових засіданнях, які проходили в режимі відеоконференції. Після цих випадків організація Human Rights Watch заявила, що застосування смертної кари як такої є неприпустимим, а використання для винесення вироку дистанційних технологій, зокрема Zoom, взагалі антигуманним.

Як би там не було, але безсумнівні переваги відеоконференцій вже встигли оцінити по всьому світі і навряд чи після закінчення карантину хтось буде від них відмовлятися.

New normal litigation

Попри всі складності, насправді наші суди в умовах карантину зробили значну трансформаційну роботу, оперативно надавши можливість для проведення судових засідань онлайн. Голова Державної судової адміністрації України нещодавно заявив, що вже у червні має знов запрацювати система електронного суду, яка дозволить обмінюватися електронними документами з судами. Уважно стежимо за виконанням цієї обіцянки.

Наступним кроком щодо укорінення технологій в судовому процесі має стати ведення справ виключно в електронному вигляді. Це дасть змогу безперешкодно обмінюватися електронними документами з судом, в будь-який момент ознайомлюватися з матеріалами справи та збереже неймовірну кількість фінансових та природніх ресурсів сторін процесу і держави. Адже надіслати кілька файлів з електронними документами набагато простіше, ніж копіювати десятки томів первинних документів, що часто зустрічається в податкових спорах.

Наприклад, в одній нашій «докарантинній» справі суддя здивовано дивися на диск з відсканованими письмовими доказами, а потім запитав, як йому перевірити справжність ЕЦП, яким були завірені копії. Щоправда, на диску було записано 2 500 сторінок первинних документів клієнта. Це спонукало суддю долучити носій до матеріалів справи, а не вимагати друкувати всі ці копії та завіряти їх вручну.

Ми не вимагаємо від суддів швидко осягнути всю IT-грамоту. Але судова гілка має подбати про те, щоб судді встигали за технологіями. Для цього необхідно організовувати навчання, розробляти методички і застосовувати метод user experience.

Одним з головних завдань цифровізації судів є спрощення доступу до правосуддя. Судовий процес все ще залишається довгим, дорогим і логістично складним. Наприклад, ми разом з нашим клієнтом (великим іноземним інвестором) вже 2.5 роки очікуємо початку розгляду касаційної скарги у Касаційному адміністративному суді у складі ВС. Цей суд завалений дрібними спорами з приводу соціальних виплат, безкінечними трудовими спорами держслужбовців та іншим. Йдемо на антирекорд, але не про це мріяв інвестор, який готовий вже на будь-яке рішення, аби воно було винесене. Бізнес найбільше цінує швидкість прийняття управлінських рішень та передбачуваність держави.

Для вирішення проблеми доступу до правосуддя у світі набувають поширення судові онлайн-системи. Європейська Комісія ще у 2007 році ухвалила рішення про процедуру вирішення дрібних спорів в електронному вигляді (European Small Claims Procedure), яка дозволяє вирішувати транскордонні спори всередині ЄС, сума яких не перевищує 2000 євро. Аналогічні системи розробляють та використовують у багатьох країнах світу - США, Канаді, Індії, Австралії - переважно для потреб електронної комерції та спорів щодо доменних імен в інтернеті, однак також як засіб позасудового вирішення інших спорів.

Клуб анонімних позивачів та електронні мантії для суддів

Нарешті технології мають вирішити одну з фундаментальних проблем судочинства - недовіру до судді чи арбітра. Якщо суддя може розглядати спір дистанційно, це означає, що він не зобов'язаний перебувати за місцем спору. Якщо він буде судити з іншого міста або з найбільш віддаленої точки в державі, це максимально зменшить ризик того, що він знає сторону, зустрічається з нею та може бути заангажований. А якщо сторони будуть змагатися в суді не лише дистанційно, а й анонімно? Це вже буде зовсім інший, невідомий нам сьогодні, рівень неупередженості. Чекаємо на просування судово-цифрової реформи в цьому напрямку.

А якщо судити буде взагалі не людина, а робот? Чи відпадуть всі запитання щодо об'єктивності та справедливості суду? Які нові процесуальні та етичні питання постануть перед живими та штучними адвокатами і суддями? Є ще багато тем для обговорення, і ми обов'язково про них розповімо.

Джерело:  Ліга.Закон