Cтруктурні реформи в країні як фактор залучення інвестицій

Я часто спілкуюся з інвесторами, серед яких є низка західних приватних фондів. Їхній інтерес до України – живий, але більшість із них не розуміє реальну ситуацію в країні та як повною мірою оцінити свої ризики. Серед чинників, які їх досі стримують, найчастіше називають такі:

1. Макроекономічні чинники, зокрема, пов’язані з політичною стабільністю;

2. Чинна судова та правоохоронна система. На жаль, інвестори усвідомлюють, що в цій країні вони не можуть отримати захисту;

3. Високий рівень корупції, викликаний, зокрема, зарегульованістю бізнесу;

4. Валютне регулювання та контроль за рухом капіталів.

Ще одна важлива річ, яка сьогодні не дозволяє інвесторам заходити в Україну – це відсутність переконання в тому, що Україна знає, як і куди рухатися. Міжнародні інвестори дають дуже чіткий фідбек, що в Україні відсутня генеральна стратегія розвитку економіки.

Сьогодні у різних державних і квазідержавних органах, а також у громадських організаціях існує до 20 різних стратегій розвитку економіки. Вони всі у чомусь схожі, проте в чомусь і відрізняються. Немає консолідованого підходу, єдиного для всіх плану стратегічного розвитку держави. Є певні сектори, як-от аграрний та IT, які на певних рівнях визначені як пріоритетні. Є чудові відеоролики про потенціал цих секторів, які надихають, проте немає чіткого плану дій, яким чином їх розвивати.

Повноцінна стратегія, яка переконає інвесторів у тому, що країна робить послідовні та чіткі кроки у правильному напрямку, не може бути поверхневою. Вона має враховувати реальну ситуацію і реальні активи. Сьогодні для розробки такого документа в нас немає навіть елементарної фінансової звітності з ключових активів країни. Стратегія має бути детальною, з планом дій, термінами виконання та чіткими KPIs. І головне – вона має стати консенсусом між усіма задіяними організаціями: міністерства та інші державні інституції не мають «кульгати» кожний сам по собі. Вони мають навчитися розмовляти один з одним.